CATECHETICAL HOMILY FOR THE OPENING OF HOLY AND GREAT LENT

+ B A R T H O L O M E W

BY GOD’S MERCY ARCHBISHOP OF CONSTANTINOPLE - NEW ROME AND ECUMENICAL PATRIARCH

TO THE PLENITUDE OF THE CHURCH

MAY THE GRACE AND PEACE OF OUR LORD AND SAVIOR JESUS CHRIST,

TOGETHER WITH OUR PRAYER, BLESSING AND FORGIVENESS BE WITH ALL

* * *

Most honorable brother Hierarchs and blessed children in the Lord,

Once again, with the will and grace of God the giver of all good things, we are entering Holy and Great Lent, the blessed period of fasting and repentance, of spiritual vigilance and journey with the Lord, as He comes to His voluntary passion, in order to reach the veneration of His splendid Resurrection and become worthy of our own passage from earthly things to “that which no eyes have seen and no ears have heard and no human heart has ascended” (1 Cor. 2.9).

In the early Church, Holy and Great Lent was a period of preparation of catechumens, whose baptism took place during the Divine Liturgy of the Paschal Feast. This connection with baptism is also preserved by the comprehension and experience of Great Lent as the period par excellence of repentance that is described as “a renewal of baptism,” “a second baptism,” “a contract with God for a second life,” in other words a regeneration of the gifts of baptism and promise to God for the beginning of a new way of life. The services and hymns of this season associate the spiritual struggle of the faithful with the expectation of the Lord’s Pascha, whereby the forty-day fast radiates the fragrance of the paschal joy.

Holy and Great Lent is an opportunity to become conscious of the depth and wealth of our faith as “a personal encounter with Christ.” It is rightly emphasized that Christianity is “extremely personal,” without this implying that it is “individualistic.” The faithful “encounter, recognize, and love one and the same Christ,” who, “alone and only, revealed the true and perfect human person” (Nicholas Cabasilas). He invites all people—and each person individually—to salvation, so that the response of each may always be “grounded in the common faith” and “at the same time be unique.”

We recall the words of St. Paul that “it is no longer I who live, but Christ who lives in me; and the life I now live in the flesh I live by faith in the Son of God, who loved me and gave himself for me” (Gal. 2.20). In this case, the words “in me,” “me,” and “for me” do not contradict the words “in us,” “us,” and “for us” with reference to our “common salvation.” Ever grateful for the heavenly gifts of his regeneration in Christ, the Apostle of freedom “makes what is shared his own,” as if the pre-eternal Word of God became incarnate, was crucified, and was resurrected “for him personally.”

 Our experience of faith is “unique” and “profoundly personal” as a freedom given to us by Christ, as something that is at the same time “essentially ecclesiastical,” an experience “of common freedom.” This most genuine freedom in Christ is expressed as love and applied support to our concrete neighbor, as this is described in the Parable of the Good Samaritan (Luke 10.30–37) and in the passage about the Last Judgment (Mt. 25.31–46), but also as respect and concern for the world and the eucharistic approach to creation. Freedom in Christ has a personal and holistic nature, which is especially revealed during Holy and Great Lent in its understanding of asceticism and fasting. Christian freedom, as existential authenticity and fullness, does not involve a gloomy asceticism, a life without grace and joy, “as if Christ never came.” Moreover, fasting is not only “abstinence from food,” but “renunciation of sin,” a struggle against egotism, a loving departure from the self to the brother in need, “a heart that burns for the sake of all creation.” The holistic nature of spirituality in sustained by the experience of Great Lent as a journey toward Pascha and as a foretaste of “the glorious freedom of God’s children” (Rom. 8.21).

We pray that our Savior Jesus Christ may render all of us worthy of walking the way of Holy and Great Lent with ascesis, repentance, forgiveness, prayer, and godly freedom. And we conclude with the words of our spiritual father, the late Metropolitan Meliton of Chalcedon, during the Divine Liturgy of Cheesefare Sunday in 1970 at the Metropolitan Cathedral of Athens: “As we enter Holy Lent, what awaits us at the end is vision, miracle, and the experience of the Resurrection, the foremost experience of the Orthodox Church. Let us proceed toward this vision and experience but not without having received and offered forgiveness, not with a fast purely from meat and oil, not with a sense of hypocrisy, but with divine freedom, in spirit and truth, in the spirit of truth, in the truth of the spirit.”

Holy and Great Lent 2025

+ BARTHOLOMEW of Constantinople

Fervent supplicant for all before God

-------------------

To be read in churches on Cheesefare Sunday - March 2, 2025, immediately after the Holy Gospel.

ОГЛАСИТЕЛЬНЕ СЛОВО ПЕРЕД ПОЧАТКОМ СВЯТОГО І ВЕЛИКОГО ПОСТУ

+ ВАРФОЛОМІЙ

Милістю Божою Архиєпископ Константинопольський - Нового Риму і Вселенський Патріарх

Усій Повноті Церкви: Нехай благодать і мир Від Господа і Спаса нашого Ісуса Христа, Разом з нашою молитвою, благословінням і прощенням буде з усіма Вами.

* * *

Всечесні браття Ієрархи та благословенні чада у Господі,

Знову, з волею та благодаттю Бога, що дарує всяке добро, ми вступаємо до Святої і Великої Чотиридесятниці, благословенного періоду посту та покаяння, духовної пильности та шляху з Господом, що приходить на свої добровільні страждання, для того щоб досягти поклоніння Його славному воскресінню і стати гідними нашого власного переходу від земного до «того, чого не бачили очі й не чули вуха, і до того, куди людське серце не піднялося» (1 Кор 2,9).

У ранній Церкві Святий і Великий Піст був періодом підготовки оглашенних, чиє хрещення відбувалося під час Божественної Літургії Воскресіння. Цей зв’язок із хрещенням також зберігається завдяки розумінню та досвіду Великого Посту як досконалого періоду покаяння, яке описується як «оновлення хрещення», «друге хрещення», «договір з Богом на друге життя», іншими словами, відродження дарів хрещення та обіцянки Богові на початку нового способу життя. Служби та піснеспіви цього періоду пов’язують духовну боротьбу вірних з очікуванням Господньої Пасхи, внаслідок чого сорокаденний піст випромінює аромат пасхальної радости.

Святий і Великий Піст — це можливість усвідомити глибину та багатство нашої віри як «особистої зустрічі з Христом». Правильно підкреслюється, що християнство є «надзвичайно особистим», не маючи на увазі, що воно є «індивідуалістичним». Вірні «зустрічають, упізнають і люблять одного й того самого Христа», який «один і єдиний, виявив справжню і досконалу людину» (Миколай Кавасілас). Він запрошує всіх людей — і кожну людину окремо — до спасіння, щоб відповідь кожного завжди була «ґрунтована на спільній вірі» і «водночас була унікальною».

Ми пам’ятаємо слова Святого Павла, що «живу вже не я, а живе Христос у мені. А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Божого Сина, який полюбив мене й видав себе за мене» (Гал 2,20). У цьому випадку слова «в мені», «я» і «за мене» не суперечать словам «у нас», «ми» та «за нас» із посиланням на наше «спільне спасіння». Апостол свободи, цілком вдячний за небесні дари Його відродження в Христі, «те, що спільне, робить своїм власним», ніби предвічне Слово Боже втілилося, було розп’яте і воскресло «для нього особисто».

Наш досвід віри «унікальний» та «глибоко особистий» як свобода, яку нам дає Христос, яка водночас є «по суті церковною», досвідом «спільної свободи». Ця справжня свобода в Христі виражається як любов, що застосовує підтримку нашого конкретного ближнього, як це описано в притчі про милосердного самарянина (Лк 10,30-37) та в уривку про останній суд (Мт 25,31-46), але також як повага й турбота про світ і євхаристійний підхід до творіння. Свобода в Христі має особисту і цілісну природу, яка особливо розкрита під час Святої і Великої Чотиридесятниці в розумінні подвигу та посту. Християнська свобода, як екзистенційна автентичність і повнота, не передбачає похмурої аскези, життя без благодати та радости, «ніби Христос ніколи не приходив». Більше того, піст — це не лише «утримання від їжі», але «відмова від гріха», боротьба з егоїзмом, любляче відходження від себе до брата, що потребує «серця, яке горить заради всього творіння». Цілісна природа духовности ґрунтується на досвіді великого посту як подорожі до Пасхи і як передчуття «славної свободи дітей Божих» (Рим 8,21).

Молимося, щоб Спаситель наш Ісус Христос сподобив нас пройти шлях Святого і Великого Посту з подвигом, покаянням, прощенням, молитвою та благочестивою свободою. І ми закінчуємо словами нашого духовного отця, блаженної пам’яти митрополита Халкидонського Мелітона, під час Божественної Літургії Сиропусної неділі 1970 року в митрополичому соборі Афін: «Вступаючи в Святу Чотиридесятницю, нас очікує в кінці бачення, чудо та досвід воскресіння, головний досвід Православної Церкви. Прагнімо до цього бачення та досвіду, отримавши і подавши прощення, не лише постом від м’яса та олії, не з почуттям лицемірства, але з божественною свободою, в дусі й істині, в дусі істини, в істині духа».

Святий і Великий Піст 2025 року

+ ВАРФОЛОМІЙ Константинопольський,

Палкий молитвенник перед Богом за всіх вас