Javascript Menu by Deluxe-Menu.com

НЕДІЛЯ ПРО БЛУДНОГО СИНА

Дорогі браття і сестри!

Продовжуючи готувати нас до Великого посту Св.Церква, як любляча мати,намагається нам допомогти підготуватися до цього важливого духовного періоду. Минулої неділі на богослужінні ми згадували про дві євангельські постаті, одна з яких у пихатості серця вихвалялася перед Богом своїми чеснотами - фарисей, а друга - митар, усвідомивши свій духовний стан, стояла здалеку і оплакувала прожите у беззаконні життя.

А в цю неділю, яка ще іменується Неділею про блудного сина, ми знову слідкуємо за життям двох чоловіків. Цього разу перед нашими очима з'являються сини одного заможного батька, які по-різному оцінюють своє життя в отчому домі. Молодший вирішує залишити отця - йому набридло весь час підкоряти свою волю наказам старшого та виконувати його волю. Він хоче отримати все й одразу - бути як батько, почуватися вільним, керувати маєтком по своїй волі. З цими думками, забравши свою спадщину, хлопець відходить у чужину. Натомість старший син залишається при домі батька.

У цих синах ми можемо чітко впізнати самих себе, однак центром нинішньої євангельської розповіді є не вони, а добрий, милосердний, люблячий батько, який стоїть на порозі свого дому і чекає повернення того, хто його зрікся. Іншими словами, центром притчі Христової є Отець Небесний, Якому не байдужа доля жодного грішника - Він любить усіх незбагненною жертвенною любов'ю.

Що ж ми можемо сказати про цю євангельську розповідь?

Про подібного юнака розповідає нам духовний старець - Паїсій Святогорець. Якось, сидячи у своїй келії (на горі Афон), він почув, що хтось стукає у двері. Коли отець Паісій виглянув через вікно, то просто вжахнувся - гостя майже не було видно від кількості злих духів, які обсіли нещасного. Пізніше, при детальній розмові, стало зрозуміло, що причиною цієї одержимості була подорож у язичницький Тибет, де чоловік мав змогу від місцевих жерців пересвідчитися в "істинності" їхньої релігії та перейнятися душезгубними ідеями. Ця людина, відмовившись від Батька (Бога), попав у руки розбійникам (піднебесним духам злоби). Отцю Паисію прийшлось докласти немало зусиль, щоб повернути цю молоду людину до правдивого духовного життя.

Людина, котра починає загравати із дияволом, котра пристає на діалог з демонічним світом, більше не може перебувати у домі Отця - у храмі. Вона цурається Його дуже швидко, після чого настає духовне спустошення. Все починається від маленького, а саме - з відмови вечеряти на Божественній Трапезі у домі Отця. Приходить переконання, що можна не причащатися. Грішник кричить Богові: "Не хочу я більше торкатися Твоєї їжі - від сьогодні мене годує світ!" А чим годує? - дешевою музикою, пустими телесеріалами, наркотиками і т.д. Насправді ж духовний голод задовольняє не світ, а його князь - сатана, заповнюючи наше серце мерзотою і запустінням. І, чим більше людина ковтає цю отруту, тим менше їй хочеться до Батька (Бога) та перебувати у Його присутності (у храмі Божому).

Отож, людина залишає дім - Церкву Христову, забравши із собою спадок. Що це за така спадщина? Це ті дари Божі, якими Господь у Своїй любові наділив кожного: здоров'я, сила, здатність мислити, краса тілесна, тощо... Маючи все це, людина вирішує жити по своїй волі - відмовляється від Батька, відмовляється від Небесного Отця. Яка ж реакція Бога на цей вибір? Він поважає людську свободу. На те Він і дав людині розум і свобідну волю, щоб вона могла сама обирати собі життєвий шлях.

Бачимо, що саме цим правом і скористався молодший син батька. Ось він іде дорогою, дім отця стає все дальше і дальше, а його прощальний голос - все тихший і тихший. Сонце залишається десь у далекому минулому. Його провадить досвідчений, скажімо так, екскурсовод - диявол, який, щоб непомітною була ця поступова темрява, заговорює зуби, показує усі принади світу, пропонує розтратити усю спадщину на його розваги. І молодий чоловік знову пристає на ці пропозиції. А в цей час - десь далеко-далеко, вдивляючись у даль, стояв на порозі свого маєтку добрий батько, витираючи зі своїх очей сльози.

Молодий чоловік швидко витратив все, що мав і опинився у такій скруті, що був змушений, як останній раб пасти свиней і їсти те чим цих свиней годували. Диявол може тішитись, адже ще один крок і душа людини буде остаточно спустошена, і все що залишиться - відчай.

Однак, попавши у духовну халепу, чоловік із притчі Христової, робить великий подвиг. Зрозумівши свій жалюгідний стан, він починає рухатись назад, пам'ятаючи про те, що навіть найменший слуга у домі його батька має вдосталь їжі і почувається щасливим. Незважаючи на далеку відстань та ослаблений голодом організм, він зважується йти. Дорога дуже важка, так як вона веде вгору. Котитись вниз було значно легше - це безперечно. Однак, його у цій дорозі підтримує молитва - покаянне звернення, яке він повторяє раз у раз: "Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе! Я недостойний більше зватися твоїм сином" (Лк.15:18-19). І з тими словами він добирається вершини і зустрічає батька, який за цей довгий час розлуки зовсім не змінився - як і тоді, він готовий віддати все, щоб його діти були щасливі і з батьківською любовю зустрічає свого заблудшого сина.

Дорогі браття і сестри! Життя блудних синiв i дочок не завжди закiнчується так щасливо, як у сьгоднішній притчi. Нерiдко ми бачимо зовсiм iнший кiнець - повну загибель i нерозкаянiсть.

Не будемо забувати, що Бог створив нас не для загибелi, i Син Божий прийшов у свiт, щоб спасти грiшникiв, серед яких є i ми з вами. Нiхто не повинен впадати у вiдчай, бо, доки живе людина на свiтi, залишається надiя на спасiння. Отець Небесний завжди готовий прийняти у Свої обiйми грiшну людину, яка визнає свої грiхи i кається в них. Чи не великою грiшницею була преподобна Марiя Єгипетська, але щиросерде покаяння i подвиг благочинний пiднесли її до рiвноангельської чистоти.

Почнімо нарешті любити Бога за те, що Він є, за те, що так близько стоїть біля нас і зігріває Своєю присутністю. Подякуймо Йому всім серцем і душею за дар спільної молитви, а також за те, що скоро нас чекає духовна весна, де ми зможемо, подолавши хоча б деякі свої гріховні звички, зустрітись із Христом, Який чекатиме нас на порозі порожнього гробу у Своєму Світлому Воскресінні. Амінь.

прот. Георгій Тяпко

Share This:



< PreviousNext >
   UOW Archive            UOL Archive




 
     
 

Ukrainian Orthodox Church of the USA
P.O. Box 495;
South Bound Brook, NJ 08880
732-356-0090 (Phone) / 732-356-5556 (Fax)

Offices:
Ukrainian Orthodox Church of the USA
Metropolia Center
135 Davidson Avenue; Somerset, NJ 08873

Email:
consistory@uocofusa.org
webmaster@uocofusa.org



 

 



 News
 Announcements
 All
Name:
Email:
 
 

Powered by Orthodox Web Solutions