THE GREAT-LENT EPISTLE OF THE PERMANENT CONFERENCE OF UKRAINIAN ORTHODOX BISHOPS BEYOND THE BORDERS OF UKRAINE

To the Reverend Clergy, the Diaconate in Christ, the Venerable Monastics and Faithful Laity of our church commissioned to our Archpastoral care.

Christ is among us!

“The soul desires admission to paradise, but its sins keep it out” (Ukrainian proverb)

Dearly Beloved Brothers and Sisters in Christ Jesus,

The Nativity of Christ and the Holy Theophany festal period came and ended quickly. We celebrated these great and joyous feast days through numerous traditions fostered by our fore bearers throughout many centuries. Their beauty expresses our joy and gratitude to the Most High that He, “...so loved the world that He gave His Only-Begotten Son, that whoever believes in Him should not perish but have everlasting life.”(John 3:16)

Following the baptism by John the Baptist in the Jordan, Jesus Christ sets out to preach to the people and teaches them about love towards God and one’s neighbour. With every day and every step He gets closer to Golgotha, where for the sake of our salvation, He endures terrible suffering, humiliation and ultimately gives His life, “...as a ransom to death, in which we were held captive and sold under sin. Descending through the Cross into Hades – that He might fill all things with Himself – He loosed the pangs of death. He arose on the third day, having made for all flesh a path to the resurrection from the dead...”. (Liturgy of St. Basil the Great)

Conquering death through His Holy Resurrection, Christ opens the door to eternal salvation to everyone who believes in Him, denies himself, takes up his cross and follows Him.  God draws closer to His creation by delivering-up His own Son to torture and death. He came to seek the “lost coin” (Luke 15:8-10 – the sinner who repents), so that, the one, which had died was alive again, what was lost was found. But He also calls us to draw nearer to Him. He encourages us to choose the path of salvation voluntarily because no person can be saved against his or her own will. “Take My yoke upon you and learn from Me, for I am gentle and lowly in heart, and you will find rest for your souls.” (Matthew 11:29)

Not all heard the Lord’s call, but those who did hear Christ’s preaching during the time of His earthly sojourn or hear it today could not and cannot achieve a greater intimacy with Christ. Not all who listen to the word of God do so with an open heart that they may understand it. Others, though understanding, refuse God’s invitation because they have other earthly priorities. Still others, even if they desire salvation, cannot, because of their sinfulness, enter into a closer relationship with God.

The Holy Church at this time of Great Lent calls us, the faithful, to reflect upon our spiritual life. After comparing our life with the teachings of God’s Ten Commandments, the Lord’s sermon about “the blessed” and the highest standard of love – the commandment to “love your enemies” – we are called to condemn our deeds and to repent. This process requires a spiritual rebirth, sighing and tears. It is not easy for one who is supposed to be a leader in the family, at work and in society to demonstrate such humility as to ask forgiveness from one’s neighbour for one’s transgressions. To aid us the Holy Church offers us parables and teachings from the Holy Scriptures that help us to overcome our pride, change the course of our life and having come to terms with God and our neighbour, enter into a state of blessedness. “`Blessed are the poor in spirit, for theirs is the kingdom of heaven.”(Matthew 5:3). We are called to fast. The restriction of quality and quantity of foods helps the soul subjugate the flesh and dull its passions. A true fast demands modesty and restricting all aspects of our life to the minimum. A true fast encourages us to share our wealth with those in need.

The Holy Church facilitates a deeper level of communication with God through the theme of repentance in our liturgical services and the minor musical mode of our Lenten chants. If we wish to be closer to God and our neighbour and attain eternal life in the mansions of the Lord we cannot allow secular responsibilities and any form of entertainment in this world to squeeze God out of our lives. The cares of this world, great and small, require our attention and we have an obligation to work for the greater good. But, we should not forget that God is above all and without Him we cannot achieve anything worthwhile.

Dear Brothers and Sisters, we greet you with the beginning of Great Lent and hope that you would avail yourselves of all the possibilities and opportunities to cleanse yourselves of your sins and embark on a new, more-meaningful life, through which your treasure will be gathered in heaven. Let us remember that the Lord accompanies us in time of war, economic crisis or in the complex circumstances of family life. He understands our tribulations and helps us to meet the challenges of everyday life. He assures us with these words, “...and lo, I am with you always, even to the end of the age.”(Matthew 28:20)

When we have completed our Lenten journey we wish that you meet the Glorious Resurrection of Christ with a radiant heart and deep faith and hope in God.

We remember you always in our prayers.

May the mercies of our great God and Saviour, Jesus Christ be with all of you in the Diaspora and in our native Ukraine! Amen.

+ Constantine
Metropolitan of the Ukrainian Orthodox Church of the USA and the Diaspora

+ John
Metropolitan of the Ukrainian Orthodox Church of Canada

+ Antony
Archbishop of the Ukrainian Orthodox Church of the USA

+ Ioan
Archbishop of the Ukrainian Orthodox Church in the Diaspora

+ Yurij
Archbishop of the Ukrainian Orthodox Church of Canada

+ Jeremiah
Archbishop of the South American Eparchy of the Ukrainian Orthodox Church

+ Ilarion
Bishop of the Ukrainian Orthodox Church of Canada

+ Andriy
Bishop of the Ukrainian Orthodox Church of Canada

+ Daniel
Bishop of the Ukrainian Orthodox Church of the USA

*******************************************************************************************

ВЕЛИКОПОСНЕ ПОСЛАННЯ ПОСТІЙНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ ПРАВОСЛАВНИХ ЄПИСКОПІВ ПОЗА МЕЖАМИ УКРАЇНИ

Всечесному  Духовенству у Христі, Дияконству, Преподобному Монашеству і Побожним Мирянам нашої Церкви, дорученим нашій Архипастирській опіці.

Христос посеред нас!

“Хотіла б душа до раю, та гріхи не пускають” (Українське прислів’я).

Дорогі Улюблені Брати і Сестри у Христі Ісусі,

Час Різдва Христового і Святого Богоявлення  прийшов і швидко відійшов. Ми ці великі радісні свята відзначили чисельними  традиціями, виплеканими нашими предками протягом багатьох століть. Вони своєю красою віддзеркалюють нашу радість і вдячність Всевишньому за те, що Він так ”...полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16) .

Після Йорданового охрещення від Івана Хрестителя Ісус Христос виходить на проповідь серед народу і навчає його про любов до Бога і до ближнього. З кожним днем і кожним кроком Він наближається до Голгофи, де ради нас людей і ради нашого спасіння  переносить страшні муки, приниження і остаточно  віддає Своє життя «як викуп за смерть, в якій держано нас, відданих у неволю гріха. І, зійшовши через хрест до аду, щоб усе Собою наповнити, Він знищив муки смерти, і воскрес на третій день, і положив усім людям путь до воскресення з мертвих” (Св. Літ. св. Василія Великого).

Перемагаючи смерть Своїм святим Воскресенням Христос відкриває двері до вічного спасіння для кожного, хто увірує в Нього, ”... зречеться  самого себе, візьме хрест свій і піде вслід за Ним”. Бог наблизився до Свого творіння віддаючи Свого Сина на катування і смерть. Він прийшов шукати  загублену монету, (Ëê. 15:8-10) щоб те що померло - ожило, а загинуле - спаслося. Але Він також закликає нас наблизитись до Нього. Він заохочує нас добровільно вибрати шлях спасіння, бо проти своєї волі людина не може бути врятована. “Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, - і знайдете спокій душам своїм” (Мт. 11:29)

Не всі люди почули заклик Господній, але й ті, що чули проповідь Христову за часів Його земного перебування і сьогодні, не можуть осягнути більшу інтимність  з Христом. Не всі, що слухають слово Боже, мають відкрите серце, щоб зрозуміти його. Інші, розуміючи, відмовляють запрошення від Бога, бо мають інші земні пріоритети. А ще інші, бажаючи спасіння, через свою гріховність не можуть ввійти у ближчі відношення з Богом.

Свята Церква у цей час Великого Посту закликає вірних до роздумів над своїм духовним життям. Порівняння свого життя з наукою  Десяти Заповідей Божих і проповіддю Господньою про ”блаженних” з найвищим рівнем любови –  заповіддю  “любіть своїх ворогів” - закликає нас до засудження наших вчинків і до покаяння. Процес цей вимагає душевного переродження, зітхання і сліз. Нелегко людині, яка має бути провідником в родині, на праці й суспільстві виявляти таку смиренність і просити прощення у ближніх за свої прогріхи. Для цього Свята Церква представляє нам притчі та науку з Святого Письма, які допомагають нам позбутися нашої гордині, змінити курс нашого життя, і примирившись з Богом і ближнім, перебувати в стані блаженства. «Блаженні вбогі духом, бо їхнє є Царство Небесне» (Нагірна Проповідь, Мт. 5:3). Вона закликає нас до посту. Стримання від якости та кількости їжі допомагає душі упокорити тіло та приспати його пристрасті. Правильний піст вимагає скромності і обмеження вимірів нашого життя. Правильний піст заохочує нас ділитися своїм багатством з потребуючими.

Свята Церква допомагає нам увійти в глибшу розмову з Богом через покаянний характер богослужінь та молитов і мінорний лад постових піснепінь. Якщо ми хочемо жити ближче з Богом та нашими ближніми і осягнути вічне життя в оселях Господніх, ми не можемо дозволити, щоб обов’язки та розваги цього світу витіснили Бога з нашого життя. Турботи цього світу, великі й малі, вимагають нашої уваги й ми маємо обов’язок працювати над їх розв’язаннями для загального добра. Але ми не повинні забути, що над усім Бог і без Нього ми нічого корисного не можемо осягнути.

Дорогі Брати і Сестри, ми вітаємо Вас з вступом у Великий Піст і бажаємо всім використати всі можливості й нагоди очиститися від своїх гріхів і вийти на шлях нового, більш змістовного життя, де скарби ваші складатимуться на небесах. Будьмо свідомі, що Господь супроводить нас в часі війни, економічної кризи, чи в складних обставинах родинного життя. Він розуміє наші турботи й помагає нам зустрічати всі виклики буденного життя. Він запевняє нас Своїми словами: «Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку!” (Мт. 28:20).

Завершивши постову подорож, ми бажаємо Вам зустріти Світле Христове Воскресіння з легкістю на душі і вірою й надією на Бога.

Запевняємо  Вас постійно в наших молитвах. 

Нехай милості Великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа  будуть зо всіма вами  в діаспорі та в рідній Україні! Амінь.

+ Константин
Митрополит Української Православної Церкви в США і в діаспорі

+ Іван
Митрополит Української Православної Церкви в Канаді

+ Антоній
Архиєпископ Української Православної Церкви в США

+ Іоан
Архиєпископ Української Православної Церкви в діаспорі

+ Юрій
Архиєпископ Української Православної Церкви в Канаді

+ Єремія
Архиєпископ Південно-Американської Єпархії Української Православної Церкви

+ Іларіон
Єпископ Української Православної Церкви в Канаді

+ Андрій
Єпископ Української Православної Церкви в Канаді

+ Даниїл
Єпископ Української Православної Церкви в США