Javascript Menu by Deluxe-Menu.com

Сиропусна неділя

Свята Церква пропонує повчання Господа Ісуса Христа, яке може налаштувати нас на правильне проведення Великого посту: таке, при якому піст принесе нам користь і допоможе повернути даровану в Таїнстві Хрещення благодать, яку ми необдумано втратили, подібно до того як позбулися райського проживання наші прабатьки.

Господь наш Ісус Христос говорить: «Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш небесний простить вам. А коли ви не будете прощати людям, то й Отець ваш небесний не простить вам провин ваших.»Мт.6.14-15. Протягом посту ми повинні, по-перше, подбати про те, щоб принести гідний плід покаяння, по-друге, зрозуміти, що правдиве покаяння і прощення Богом наших гріхів можливі тільки в тому випадку, якщо ми будемо прощати тим, хто винен по відношенню до нас . Ми винні перед Богом, але Він прощає нам гріхи, а тому і ми повинні пробачити нашим кривдникам все, у чому б їх вина перед нами не полягала. Тільки тоді, коли ми будемо каятися і прощати інших грішників, наш піст буде угодний Господу і набуде сенсу. Без покаяння, особливо без покаянної молитви, піст буде лише обмеженням у їжі, чимось на зразок дієти, але аж ніяк не духовним заняттям. Піст, який не супроводжується переміною в серці, заради якого все це і робиться, перетворюється на якусь фізичну вправу, приносячи користь, можливо, нашому здоров'ю, але ніяк не душі.

Тому справжньою чеснотою, будь то піст, молитва чи милостиня, вважається чеснота, вчинена саме без «зовнішньої само реклами», потай від самого себе. Коли ми постимо заради Бога, заради прощення гріхів, а не заради того, щоб люди мали про нас добру думку, тоді ми отримуємо нагороду від Бога, тому що Він бачить таємне, а явним як би нехтує. За наш намір здійснювати подвиг посту заради нашого спасіння, ради Бога, а не заради людей Він відплачує нам явно, але явно не перед іншими, а для нас самих. Наші ближні, може бути, і не примітять, чи є в нас благодать, чи з'явилася в нашій душі духовна радість, - головне, щоб ми самі відчули дію благодаті у своїй душі, очищення її Божественною дією.

Давайте поставимося до посту ревно, правильно, будемо постити по-євангельському. Згадаймо наших прабатьків, які через нехтування найлегшої заповідді позбулися райського блаженства. Не будемо нехтувати такими простими і легко здійснимими справами, як утримання від їжі і посилена молитва про прощення гріхів (що саме по собі, навіть без нагороди, радісно і приємно), не будемо позбавляти себе надії на вічне життя. Не будемо уподібнюватися нашим прабатькам в їх гріху недбальства, яке призвело до такого страшного результату, але станемо наслідувати їх, в тому покаянні, яке вони мали після вигнання з раю, бо плач став їх супутником. Церковний переказ говорить, що перший хліб Адам приготував, змішуючи каменями зерна пшениці зі сльозами. Подібно розкаюваному праотцю Адаму ми теж повинні смакувати свою пісну їжу, змішуючи її зі сльозами або, принаймні, з жалем сердечним. Тоді Господь наш Ісус Христос дійсно подасть нам свою благодать і ми сподобимось чистим серцем з вірою зустріти велике християнське свято - Воскресіння Христове, яке саме по собі є найбільшим свідченням істинності вчення Господа нашого Ісуса Христа.

В чому полягає початковий зміст обряду прощення? Згадаймо життя Марії Єгипетської, трохи про старця Зосиму, який відвідував преподобну в пустині і причащав її святих тайн. Був у цьому монастирі такий звичай, заради якого Бог привів туди Зосиму. У перший тиждень Великого посту за літургією всі причащалися Пречистого Тіла і Крові Господньої і куштували трохи пісної їжі; потім всі збиралися в церкві, і після старанної уклінної молитви старці прощалися один з одним, і кожен із поклоном просив у ігумена благословення на майбутній подвиг.

Ще один такий цікавий приклад, що в одній обителі, коли відбувалася сварка між ким-небудь з братів, між ченцем або послушником, то духовний батько не дозволяв їм читати молитву Господню. Чому? Тому що в цій молитві ми молимося: «Відпусти нам борги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». Тобто, прости нам гріхи наші (борги це - гріхи), тому що і ми прощаємо винуватцям нашим. Або: остільки оскільки ми прощаємо винуватцям нашим. «Значить», - говорив духовний батько своєму духовному синові – «якщо ти не прощаєш своєму ближньому його гріхів, то значить, ти просиш у Господа, щоб Він не пробачив тобі гріхи твої. А я не хочу, щоб ти про це молився. Тому, поки ти не помиришся, не читай молитву Господню» Звичайно це є всім зрозуміло, що відразу губився спокій і весь час приходило на розум: «Який же я, власне, християнин, якщо я не маю права читати головну християнську молитву?» І це швидко призводило до свідомості необхідності примиритися.

Просити вибачення не так легко. Часто кажуть: вибачте, даруйте, коли ненавмисно наступають вам на ногу або ненавмисно загородили дорогу. Але ми не про це говоримо, а про той настрій, про який говориться в Євангелії, коли одна людина говорить іншому: «каюсь» Лк.17.4. Так просити пробачення - не легко: це праця і жертва. Треба вирвати з серця погане почуття відокремленості, охолодження і непримиренності. Просити вибачення не легко тому, що вперто сидить в нас демон самолюбства, гордості і амбіцій. Ось ці почуття і треба ретельно і наполегливо виганяти. Їх треба вирвати з серця. Це не формальність, а подвиг покаяння і примирення

«Хто звик просити вибачення - помре після покаяння і примирення » так повчає митрополитАнтоній Храповицький. Отже завершити можна словами вище згадуваного архипастиря : «Поспішайте просити вибачення, не розбираючи хто правий а хто винен». Амінь.

о.Євген Кумка

Share This:



< PreviousNext >
You might also like:
Strategic Plan

   UOW Archive            UOL Archive

 Prayer Books              Green Prayer Book




 
     
 

Ukrainian Orthodox Church of the USA
P.O. Box 495;
South Bound Brook, NJ 08880
732-356-0090 (Phone) / 732-356-5556 (Fax)

Offices:
Ukrainian Orthodox Church of the USA
Metropolia Center
135 Davidson Avenue; Somerset, NJ 08873

Email:
consistory@uocofusa.org
webmaster@uocofusa.org



 

  



 News
 Announcements
 All
 
 

Powered by Orthodox Web Solutions