Усі дні цього Страсного тижня (Страсної седмиці) називаються «Великими» – Великий понеділок, Великий вівторок і т. д. Через особливе значення і велич духовних спогадів та богослужінь Страсний тиждень не включено в богослужбове коло Великого посту, а стоїть окремо – як перехід від Чотиридесятниці до Світлого Христового Воскресіння. А ще Страсний тиждень особливий тим, що він найстрогіший. Православні християни замислюються над страстями Ісуса Христа і готуються до зустрічі з Ним. Під час відправ молитви скеровано на страждання і терпіння Спасителя. Тож розглянемо його більш детально.

У Великий понеділок Церква згадує старозавітного патріарха Йосипа, якого заздрісні брати продали в Єгипет, сказавши батькові, що його розірвали звірі. Поміркований Йосиф розглядається як прообраз зрадженого Христа. Також прообразне значення життя Йосифа в тому, що він був відданий братами на смерть, але Бог зробив так, що під час голоду Йосиф порятував своїх батька і братів од смерті. Також і Господь Ісус Христос був відданий людьми на смерть, але завдяки Його воскресінню ми звільняємося від рабства гріха та смерті.

Крім того, в цей день згадується безплідна смоківниця, якій Господь наказав засохнути. Вона є символом лицемірних фарисеїв та всіх, у кому, незважаючи на зовнішню побожність, Бог не знаходить справжніх плодів віри й благочестя, а тільки лицемірну тінь Закону. До безплідної, засохлої смоківниці буває подібна і всяка душа людська, якщо не приносить духовних плодів – істинного покаяння, віри, молитви й добрих справ.

У Великий вівторок згадується викриття Господом книжників і фарисеїв, Його розмови і притчі, сказані цього дня в Єрусалимському храмі: про податок кесарю, про воскресіння мертвих, про Страшний суд і кінець світу, притчі про десять дів і таланти. У притчах зображається неочікуване пришестя Господа (про десять дів) і праведність суду Божого (про таланти).

У Велику середу – день віддання Ісуса на страждання і смерть. Згадується євангельська подія: коли рада первосвященників і книжників уже вирішила взяти Христа і вбити Його, в селищі Вифанія у домі Симона прокаженого, де зупинився в ніч на середу Ісус, одна грішниця вилила дорогоцінне миро Йому на голову. Тут же в душі Юди народився намір видати беззаконній раді Вчителя. Тому в богослужіннях середи прославляється вчинок «грішниці» та засуджується зрада Юди.

Особливості богослужіння перших трьох днів Страсного тижня такі: на Утрені, після шестипсалмія та «Алилуя», співається тропар: «Ось жених гряде опівночі…», а після канону співається: «Чертог Твій бачу, Спасе мій…». Протягом усіх трьох днів служиться Літургія Ранішосвячених Дарів із читанням Євангелія.

Особливо зворушливі споминами, молитвами і піснеспівами останні три дні Страсної седмиці.

У Страсний четвер згадуються чотири важливі події з життя Спасителя: Тайна вечеря, на якій Господь установив новозавітне Таїнство Євхаристії – причастя Його Тіла і Крові; вмивання ніг ученикам на знак глибокого смирення і любові до них, а також як повчання всім християнам не шукати влади один над одним, а слугувати один одному; молитва в саду Гефсиманському; зрада Христа Юдою. В цей день під час Літургії буває багато причасників, а також приготовляються Святі Дари для зберігання – на потребу причастити хворих. На Утрені після шестипсалмія та «Алилуя» співається тропар: «Коли славні ученики умиванням ніг на вечері просвіщалися…». Увечері відбувається богослужіння, під час якого читають 12 уривків з Євангелія про страсті Христові. Миряни стоять із запаленими свічками, показуючи цим, з одного боку, що слава і велич не покинули Господа й під час Його страждань, а з іншого – гарячу любов до Спасителя.

Страсний четвер також називають «Чистим», бо з цього дня починаються особливі приготування до святкування Пасхи: віряни прибирають свої домівки, починають пекти паски та фарбувати крашанки.

У Велику п’ятницю Церква згадує неправедне осудження синедріоном і Пилатом Господа Ісуса Христа, Його страждання, розп’яття на хресті, смерть і погребіння, зішестя в ад для сповіщення там перемоги над смертю і визволення душ, які з вірою чекали Його пришестя, а також уведення розбійника в Рай. Цього дня, який є особливо строгим постовим днем року, віряни, за змогою, намагаються не споживати їжі. Літургія не звершується, бо в цей день Сам Господь приніс Себе у жертву, а читаються царські часи. Після полудня у храмах урочисто виносять для вшанування плащаницю. Вечірня відправляється на спомин про зняття з хреста тіла Христового і Його поховання. На Вечірні, при співанні тропаря «Благообразний Йосиф, з древа знявши пречисте Тіло Твоє…», священнослужителі піднімають плащаницю з престолу, немов із Голгофи, і виносять її з вівтаря на середину храму. Плащаниця кладеться на особливо приготовленому столі. Потім священнослужителі й усі віряни вклоняються їй.

Богослужіння Великої суботи присвячено спомину про перебування Ісуса Христа «у гробі тілом, у пеклі душею як Бог, у раю ж з розбійником, і на Престолі був Ти, Христе, з Отцем і Духом, все наповняючи, Неописанний» і, нарешті, про воскресіння Спасителя з гробу.

Під час Страсного тижня християнам потрібно, наскільки є можливість, дотримуватися строгого посту «заради страстей Христових», які Він перетерпів за гріхи людства. Також цієї седмиці православні християни, які у Великий піст не сповідалися й не причастилися, можуть це зробити в будь-який день (окрім п’ятниці).

Джерело: Духовний Фронт України