16 грудня 2018 року відбулося святкування 65 річчя Сестрицтва Пресвятої Покрови при Церкві-пам’ятнику Святого Андрія Первозванного у Саут  Баунд  Бруці, Нью  Джерзи.

Божественну літургію Митрополит Антоній розпочав із слів про важливість церкви як духовної основи в житті кожної людини, а Сестрицтво, яке зорганізувалося відразу після побудови церкви своєю невтомною працею і благодійністю не тільки підтримує Храм, але і приймає активну участь в житті церкви і громади.

Дорога тривалістю у 65 років – багато це чи мало? Святкування 65-річчя Сестрицтва Пресвятої Покрови є знаковим для усіх, оскільки у цьому поєднуємося усі ми, це наш спільний шлях, на якому труднощі і радощі, сміх і сльози переплелись з вірою, молитвами та надією на краще майбутнє. Ця подія є гарною нагодою пригадати роки становлення Сестрицтва, шлях, яким вів Господь, справи, які чинило Сестрицтво для розвитку церкви, єднанню громади, парафіян.

А починалося все у 1952 році, коли було куплено землю, де тепер знаходиться церква-пам’ятник Святого Андрія Первозванного. Наступного року було організовано Сестрицтво Пресвятої Покрови, яке очолила Марія Перчин. Протягом всіх років у різний час Сестрицтво очолювали віддані справі жінки і добродійки: Пані Гураль, Марія Мельник, Марія Сидоренко, Люба Шевченко, добродійка Леся Селепина, Раїса Чейлик, Александра Беліменко, Катерина Гончарів, Марія Коник – в різні роки ці жінки очолювали і провадили Сестрицтво. Останні 5 років велика довіра і шана випала добродійці Лесі Сівко, яка гідно виконує обов’язки голови Сестрицтва Пресвятої Покрови.

Неможливо перечислити справи, благодійність, порахувати працю чи внески у спільну мету, які робило Сестрицтво. У перші роки праця була винятково господарською, бо потрібно було відремонтувати та прибрати капличку, а потім і церковну залю. У 60-х роках, коли було закінчено побудову церкви, виникла потреба у коштах для влаштування храму, прикрашання та оздоблення церкви. Тодішня голова Сестрицтва п. Марія Сидоренко втілила ідею проведення тризн і поминків, що дало змогу заробляти необхідні кошти. Тож маючи більші фінансові можливості, Сестрицтво почало більше жертвувати на потреби храму та розбудову осередку: позолочення іконостасу, купівля фан, кадила, мозаїчні образи всередині церкви, відновлення інтер’єру церкви. Окремі кошти видавалися на священичі ризи, облачення для церкви, стихарі для вівтарної прислуги. Протягом років робилися пожертви у фонд імені Патріарха Мстислава, на музей його імені. Сестрицтво вносило кошти на побудову пам’ятників Святій Княгині Ользі – першій християнці часів Київської Русі та митрополитові Василю Липківському – першому українському митрополитові Православної Церкви.

І сьогодні Сестрицтво невпинно продовжує працювати на благо церкви, її розквіт і розбудову. Так за останні роки посаджено дерева на алеї центрального хідника, постійно впорядковується земля навколо церкви: серця і душі парафіян тішать квіти і старанно доглянуті кущі. Також було відремонтовано приміщення Консисторії, за кошти Сестрицтва відреставровано приміщення малого залу як всередині приміщення так і з-зовні. Тільки на ремонт і реконструкцію кухні у приміщенні Сестрицтва потрібно 50 тис. доларів – тож є над чим працювати і до чого прагнути .

Бажання бути корисним громаді, сприяти розквіту церкви і вносити посильний вклад у її розбудову – ось що об’єднує сестриць і жіноцтво парафії.

Підсумовуючи все, бачимо, що Сестрицтво Покрови Пресвятої Богородиці заслужило хвалу і шану. Понад 3 млн. доларів пожертвувало Сестрицтво за всі роки свого існування на благо церкви, на розквіт громади і далі продовжує невпинно прикладатись до цієї великої справи – розвитку Православної Церкви. Сестрицтво влаштовує традиційні святкування Покрови, храмового свята Святого Андрія, щорічно проводить пікнік на день Незалежності України, радо відгукується на проведення різноманітних імпрез, банкетів: чи то День батька, чи то Маланки та ін., провадить традицію спільного свяченого – і все це для того, щоб парафіяни, прихожани відчули себе частиною Великої Церкви, викликати почуття приналежності до громади, щоб діти та молодь мали приклад любові, пошани один до одного і до загальної справи, щоб завжди стояли в обороні і укріпленні православної віри у Бога, підтримували традиції і звичаї українського народу.

Сестрицтво Покрови Пресвяої Богородиці щиро і сердечно вдячне духовенству в особах митрополита Антонія, архиєпископа Даниїла, отця Юрія за молитви, духовну підтримку, допомогу і розуміння.

Саме зараз, коли, нарешті, Православна Церква України стала канонічною незалежною церквою, ще більше зусиль і праці буде прикладено Сестрицтвом Пресвятої Богородиці у Саут Баунд Бруці.

Урочиста частина святкування була продовжена концертною програмою, яку вів семінарист Микола Зомчак. Кожний виступ був гарно представлений ведучим, слова підібрані від серця і душі. Також Микола розповідав про Різдвяні традиції українського народу, що не тільки урізноманітнило програму, але і нагадало багатьом святкування в Україні.

Привітали Сестрицтво з ювілеєм і учні Школи українознавства (директор Слава Данищук). Виступ розпочався словами про Святого Андрія Первозванного, церкву та традиції українського народу. На завершення прозвучала пісня "Старий рік минає". Святочна композиція дітей і молоді із Гакестауна дала змогу всім присутнім нагадати про Святого Миколая – що й казати, кожен згадав подаруночки під подушкою та щирі благання і надію на подарунок у переддень свята. По домашньому затишно діти передали дух свята. Запальні танці ансамблю "Барвінок" (керівник-хореограф Григорій Момот) не тільки розважили, але і показали, наскільки багатою є українська культура. Танці різних частин України ще раз об’єднали не тільки молодь, але і всіх присутніх у залі. Запальний "Гопак", який танцювала старша група танцюристів і танець "Маруся" (на музику відомої пісні "Розпрягайте, хлопці, коні") у виконанні молодшої групи додали бадьорості, пожвавлення та гарного настрою серед глядачів.  Тож голосні оплески подяки лунали протягом всього виступу танцюристів.

Колядки у виконанні хору семінаристів ще раз перенесли присутніх у святкову урочистість Різдва Христового. Лунав чудовий спів, заворожуючи всіх і кожного зокрема – незабаром Христове народження, тож готуймося до торжества світла і любові, до різдвяних свят.

Завершальною частиною святкування стало нагородження Сестрицтва Покрови Пресвятої Богородиці. Митрополит Антоній вручив Благословенну грамоту зі словами подяки за самовіддану працю та благодійність, побажав Сестрицтву сил, наснаги, успіхів і надалі плідно працювати на благо церкви і громади. За невтомну працю, Сестриці, які активно приймають участь у житті Сестрицтва і церкви, були нагороджені подяками та квітами. Також були відзначені як старші сестриці, які невтомно працювали і надалі підтримують громаду, так і зовсім юні, які тільки прилучаються до загальної справи, допомагаючи мамам і бабусям. Голова Сестрицтва Пресвятої Покрови добродійка Леся Сівко уклінно подякувала всім за невтомну працю, готовність відгукнутись на кожне прохання допомогти, за щирість і доброту всіх, хто підтримує Сестрицтво. Особливо теплі слова вдячності пролунали на адресу Української Національної Федеральної Кредитової Спілки (фінансовий управитель п. Зенон Галькевич) та чоловіків, які в той чи інший спосіб допомагають Сестрицтву і церкві. Велику допомогу Сестрицтву надають семінаристи - вони готуються бути духовними провідниками, тож вже тепер з розумінням і готовністю допомогти служать громаді. Вони активно приймають участь в усіх починаннях і заходах.

Хай Господь сторицею воздасть всім за активну участь у благодійній роботі Сестрицтва, за дбайливе ставлення до справ української громади, за розуміння і підтримку, посильний вагомий особистий внесок у спільну справу на благо церкви і сестрицтва!

Низький уклін, вдячність і шана вам за те, що не шкодували сил, часу і праці для загального добра!

Написала Слава Данищук - секретар