Таланти...

Неділя 16-та по П'ятидесятниці
Притча про Таланти

 

Притча про таланти була сказана Ісусом Христом в Страсну Середу на Єлеонській горі. Звичайно Христос проповідував людям, але в цьому випадку Він навчав тільки апостолів.

Оливна гора є найвища гора в Юдеї. З цієї гори було прекрасно видно увесь Єрусалим. З вершини гори було видно Червоне море. Оливна гора знаходиться на схід від Єрусалиму на віддаль ходьби суботнього дня. В суботу юдеям можна було пройти не більше як дві тисячі кроків, що приблизно рівняється одній милі. Багато важливих подій у Новому Заповіті відбувалися на горі або внизу гори.

Коли Пресвята Діва Марія виховувалась в храмі Єрусалимському, то її мати, св. Анна, купила печеру у підніжжя гори, в якій пізніше були поховані св. Йосип Обручник та Йоаким і Анна — родичі Пресвятої Діви Марії. На Єлеонській горі апостол Іоан Богослов мав кусок землі. Божа Матір часто ходила молитись на Єлеонську гору. Одного разу під час молитви на горі, Пресвятій Богородиці явився архангел Гавриїл і повідомив Божу Матір про Її скорий відхід з цього світу. Вона була похоронена в печері у підніжжя Єлеонської гори коло своїх родичів. В страсний четвер Ісус Христос був схоплений внизу Єлеонської гори слугами первосвящеників і поведений на розправу - “суд”. З вершка Єлеонської гори Ісус Христос вознісся на небо. Внизу гори був дім Марії, матері пізнішого апостола і євангелиста Марка. В її домі часто збиралися апостоли.

Притча це є повчальне оповідання взяте з побутового життя народу. Притча в простий зрозумілий для всіх спосіб пояснює вищі духовні істини. Господь раніше виголошував притчу, а потім пояснював її значення. Навчання притчами було вже заведено в юдейському народі від пару сот років. Притчами навчали равіни. Христос удосконалив навчання притчами і підніс його на вищий духовний рівень.

Талант тоді означав (метабу) срібла вагою 26 кілограмів. Один талант рівнявся 60-ти мінам, а одна міна важила один фунт срібла і рівнялась сто динарів або драхмам. Робітник заробляв один динарій на день. Робітник мусів працювати 20 років, щоб заробити один талант. Як бачимо, талант тоді означав дуже велику суму грошей. В цій притчі талант означає духовне збагачення людини.

Христос говорить, що господар від'їжджає на довгий час і залишає велику суму грошей слугам, щоб вони ними орудували. Одному слузі господар дав п'ять талантів, другому — два таланти і третьому один талант. Тим трьом господар дав кожному стільки талантів згідно їх спроможності помножити їх. Одні люди є більш здібні від інших, одні бувають більш трудолюбиві, а інші бувають ліниві і недбалі.

Під господарем треба розуміти Ісуса Христа, Котрий скоро вознесеться на небо, а на землі залишить апостолів і новоувірувавших людей і тих котрі пізніше увірують. Ці двоє слуг, що подвоїли таланти, вони розвинули і зміцнили свою віру в Ісуса Христа і приєднали новонавернених до віри Христової та робили добрі діла для своїх ближніх.

Коли ми вдумаємось в глибину цієї притчі, то ми прийдем до переконання, що вона по-перше відноситься до апостолів, а потім до людей котрі будуть просвічені апостолами у вірі Христовій. П'ять талантів це була дуже велика сума грошей і рівнялась 30,000 динарів. Цей вірний слуга помножив їх вдвоє себто, до 60,000 динарів. Проповідь апостолів була так успішна, що її не можна порівнювати з подвоєними талантами. Маси людей скоро приймали віру Христову. В шістдесятих роках вже були зорганізовані Християнські громади по всіх головних містах імперії. Тоді почалося переслідування Християн.

По довшому часі повертається господар і кличе своїх слуг, щоб вони дали йому свій звіт, що вони зробили з талантами, себто з дарами Божими. Кожна людина представиться перед Богом і дасть звіт за своє життя на землі.

Приходить перший слуга, що отримав п'ять талантів і каже, що він придбав других п'ять. І каже до нього господар: “Гаразд, слуго добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, - увійди ти до радощів пана свого.” (Мат. 25:21) Тоді підійшов другий слуга, що придбав два таланти, і каже: що він придбав других два. Господар похвалив його як і першого слугу. За це що ці двоє слуг подвоїли свої духовні скарби, стреміли до духовної досконалості, жили по заповідям Божим на славу Божу і робили добро іншим, Господь удостоїть їх Царства Небесного.

І підійшов третій слуга, що отримав одного таланта і каже: “Я знав тебе, пане, що тверда ти людина, - ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де ти не розсипав. І я побоявся, - пішов і таланта твого сховав у землю. Ото маєш своє.” (Мат. 25:24-25) Він віддав Господарю цей талант. А Господь тому слузі відповів: “Ти слуго лукавий і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав? Тож тобі було треба віддати грошомінам срібло моє, і вернувшись, я взяв би з прибутком своє.” (Мат. 25:26-27) І відібрав Господь від нього таланта та дав тому, що мав десять.

В тамтих часах була високо розвинута торгівля. Були банки, які давали позики приблизно від 5 до 10 процентів, залежно від економічного положення. Юдеям не можна було давати позики на проценти іншим юдеям. Але закон дозволяв юдеям давати позики на проценти поганам, себто не юдеям.

Ми бачимо, що той третій втратив почуття синівської любові до Бога, Котрого вважав грізним і твердим. Хоч він і не промарнував даного йому таланту, але він його і не примножив. Цей син був обоятний, пасивний. Це значить, хоч він і вірував в Бога, але не старався духовно себе піднести і робити добрі діла та недбало відносився до своїх обов'язків до Бога. І за це Господь його осудив.

Ми отримуємо Благодать Божу в таїнствах Святого Хрещення і Миропомазання, і зміцнюємо цю Благодать у таїнствах Святої Сповіді і Святого Причастя Тіла і Крові Христових. Людина ціле своє життя повинна старатись зміцнювати свою віру в Бога, що проявляється в примноженні талантів проявом яких, є побожне життя, любов до Бога і ближніх, вгамованість, терпіння, милосердя і роблення добрих діл.

Але коли людина не дбає про примноження духовних талантів, то тоді починає зароджуватись гріх, і коли цей гріх своєчасно не зупинити, то він бере верх і людина стає злобною, розпутною, заздрісною, сварливою і схильною зробити всіляке зло. Гріх віддаляє людину від Бога і тим губить душу.

Слово талант з Євангельської притчі перейшло в розповідну мову і означає здібність. Кожна людина повинна старатись розвивати цю здібність на славу Божу і спасіння своєї душі. Багато людей є обоятними у відношенні до своїх обов'язків до Бога. Вони живуть з дня на день і не думають про майбутність і спасіння своєї душі. Вони в собі занедбують дари Божі отримані під час Святого Хрещення. Часом на великі свята заходять до церкви, але не живуть по заповідям Божим. Коли через їх недбальство чи не етичну поведінку, знаходяться у клопотах, то нарікають на Бога, як цей лінивий слуга. Замало є на словах вірити в Бога не роблячи жодного зусилля для свого духовного піднесення. Людям, що занедбали віру в Бога і прожили життя в марнотратстві не приносять нікому жодної користі, скаже Господь: “А слугу непотрібного вкиньте до темряви зовнішньої, - буде плач там і скрегіт зубів!” (Мат. 25:30) Цей вислів Ісус Христос взяв з тодішнього побутового життя. В тамтих часах гостей, котрі себе не добре поводили, викидали на двір. Так як ночі на сході є холодні, то вони з сорому плакали та від холоду скреготіли зубами. Під цим виразом треба розуміти пекло.

Люди котрі відпали від Бога будуть відкинені Господом і не зможуть увійти до Царства Небесного. Завжди пам'ятаймо, що кожний і кожна з нас дасть відповідь Богу за своє життя на землі. Відповіді перед Богом ніхто не омине, чи ми цього хочемо чи не хочемо. Пам'ятаймо, що людина простеляє собі дорогу до Царства Небесного тут на землі. На другому світі каятись вже буде запізно. Як навчає нас преп. Єфрем Сирин: “сльози там вже не поможуть.”

Святий ап. Павло в посланні до Римлян пише: “І ми маємо різні дари, згідно з ласкою даною нам: коли пророцтво — то виконуй в міру віри.” (Рим. 12:6) За часів апостольських були пророки, а властиво учителі чи проповідники, котрі згідно рівня їхньої віри навчали поган віри в Ісуса Христа. І ми згідно рівня нашої віри або знання стараймось приєднати до Ісуса Христа і Його Святої Церкви відпавших людей. Тоді на небесах будуть радіти за цих навернених до Бога людей. Люди, котрі спричинились до того навернення, отримають велику нагороду від Бога ще тут на землі та на небесах.

 

Рай існує і чекає на праведників, котрі до нього увійдуть. В половині 19-го століття в околиці Почаєва жила донька поміщиків праведна дівиця Анна. Вона мала дар від Бога бути ясновидящою, себто знати думки людей на землі і бачити життя душ поза гробом. Коли Анна захворіла, то коло її ліжка завжди було багато людей. Анні з'явився в перший день її хвороби ангел провідник, котрий водив її душу по пеклі, де вона бачила муки великих грішників, котрі живучи на землі нехтували заповідями Божими. Анна на ці муки не могла довго дивитись. Вона почала попереджувати людей на землі. Вона остерігала: “Люди, люди, браття! Шануйте образ Божий — душу свою, любіть Бога і ближнього, хваліть Бога і міцно тримайте Його заповіді, щоб не прийти в це нещасне місце! Кожний, хто попадає сюди (пекло) — буде безмірно і безконечно шкодувати о своїй нерозумності, тому що тут грішник проклинає час, коли народився; більше всіх мучаться ті, котрі других доводили до гріха, наставляли на зло.”

Також Анна говорила про рай:

"Отець Андрій, її священик, питає її чи вона бачить яких блаженних духів? Вона відповідає: - “Бачу, й сама вже знаходжусь між ними.”

  • Чи бачиш кого із знайомих?

  • Бачу багато знайомих.

  • Кого бачиш ближче всіх?

  • Стару бабку Семеновну, з нашого селища, котру ми недавно похоронили, котру ніхто не хотів проводити по християнськи до могили, тому що була бідна, не було за що гостину справити, горілки купити — о, яка гидота! Вона говорить зі мною. Вона тут не стара, а чудова, дивно чудова, преображенна!

Отець Андрій питає: “Як ти її пізнала?”

Анна відповідає: “Душі тут всі між собою знайомі, тому що всі бачать все ясно.”

  • Що ж вона тобі говорить?

  • Дякує за це, що я їй сорочку пошила і тіло її проводила до могили.”

  • Хіба таке добре діло — проводити покійника до могили?

  • Так, це означає любов, а любов вище всього."

Анна остерігала грішників, щоб вони покаялись й жили чесно, по християнськи і тоді будуть щасливі і блаженні. Анна говорила, що в раю панує любов між усіма духами.

Також Анна говорила отцю Андрію про всесвіт: “Красота і велич, безконечна глибина, й висота, й широта діл Божих! Це зоряне небо ви стараєтесь вивчати на землі — вичисляєте, догадуєтесь, але все таки мало знаєте про нього, а тут все видно і все ясно. А як безконечні є ті світила й красота й велич їх, так безконечно блаженство — бачити і пізнавати діла Божі і прославляти Бога!”

Отець Андрій питав Анну: чи духи можуть возноситись до тих світил — зірок? Анна відповіла, що можуть куди не задумають і не побажають, але тільки на таку височину, котра їм по силі: є і така красота, котру не може витримати й дух чистий, поки ще досконаліше не очиститься, ще ближче не наблизиться до Бога.

Дальше отець Андрій питав Анну чи всі духи на другому світі є рівні між собою? Праведна Анна говорила що: “Всі рівні любов'ю, але не всі рівні досконалістю. І там є ступені досконалості і ступені блаженства. І в тому небі де я тепер, я бачу деяких духів в вінцях. Вони тут більше всіх блищать. Провідник (ангел) мій говорить: “це учителі і просвітителі народів!” Їх найбільша перед Богом заслуга, їм тут найвища й честь. Але це вчителі, котрі всім розумом і всім серцем навчали пізнавати істину і правду, в церкві, або в школі, словом чи письмово — розповсюджували світло Боже й любов Бога і ближнього між людьми і народами. Але горе тому учителю і тому духовному пастирю, котрий даремно лиш займає своє місце, або погано вчить, поганий приклад дає собою другим. Такі сюди не прийдуть!”

Є і інші свідчення про рай. Ангели водили по раю св. Андрія Юродивого і св. Феодору. Вони бачили загальний вид раю і не спілкувалися з там перебуваючими душами. Натомість, праведна Анна бачила, як в раю живуть її знайомі, говорила з душою Марії і ангелом провідником. Анна остерігала людей на землі, щоб вони любили Бога і один одного, проводили праведне життя і пам'ятали про своє призначення до життя вічного.

 

Коли душа людини попадає в рай, то вона перемінюється. Душа бачить всесвіт, зорі, і віддаль немає значення. Душа дальше удосконалюється і підноситься до вищих сфер ближче Бога.

Приймімо до своєї душі значення притчі про таланти і свідчення про рай праведної Анни. Зростаймо духовно, провадьмо праведне життя, зміцнюймо свою віру в Бога, трудімся у винограднику Христовім, розвиваймо свої розумові здібності на славу Божу і спасіння нашої душі. Стараймось, згідно наших духовних здібностей, навчати віри Христової людей, котрі є маловіруючі або цілком відпали від Бога. Таким людям буде велика нагорода на небесах. Тоді Господь скаже кожному і кожній з нас: “увійди ти до радощів пана свого,” (Мат. 25:23) себто увійди до Царства Небесного. Амінь.

Цитати про свідчення праведної Анни про рай є взяті з книжки “Вічні загробні тайни”, архимандрита Пантелеймона, 1974 р., ст. 27 — 30.

 

о.Володимир Вронський
м. Нью-Йорк, штат Н.Й.

Share This:



< PreviousNext >

Strategic Plan

image
image
Prayer Books
Prayer Books
Calendar 2024
Calendar 2024
Prayer Book
Prayer Book

  

Recent Galleries
Metropolia
Directories
Institutions
Organizations

Mailing Address
Ukrainian Orthodox Church of the USA
P.O. Box 495
South Bound Brook, NJ 08880

Offices:
Ukrainian Orthodox Church of the USA
Metropolia Center
135 Davidson Avenue
Somerset, NJ 08873