Піст і молитва
image

Піст і молитва

До нед. 10 після П’ятидесятниці. Євангеліє від Мт. 17:14-23.

“А цей рід виганяється тільки молитвою та постом“ (Мт 17:21), сказав Ісус батькові після зцілення його сина, коли той пожалівся на учеників Його: “Я приводив його до учеників Твоїх, та вони не змогли зцілити його“ (Мт. 17:16).

Улюблені у Христі, чимало не вірить Ісусовим словам в цьому епізоді Євангелії, мабуть хитають головами та й питають: “Чи людина може удостоїтися в Бога такої сили, щоб це вчинити, коли буде постити, молитися, в церкву ходити, буде прикладом побожності?“ Питання дуже складне. Тут не можна відповісти “так“ або “ні“. Ісус заповів: “Просіть і дасться вам“ (Мт. 7:7); в Бога все є можливим.

Молитвою і постом це можна зробити. Богословська наука голосить, що через піст і молитву доходиться до християнських чеснот, людина збагачується духовно.

Але реальність життя християн в цілих суспільствах і в конкретних церковних громадах, в сімейному житті, щораз дальше відходить від християнських норм і засад.

І питання духовного росту сумнівна. Спостерігається, що до найбільшого занедбання в церковному житті є християнська освіта і не дивує, що мало-хто з вірних хоче клопотатися питанням: “Яким має бути дійсний піст? Навіщо постити? Якою має бути дійсна молитва?“ Люди по-різному постять і по-різному моляться.

Здебільшого чується ось те: “Піст – це період, коли Церквою заборонено їсти м’ясо, вінчатися, танцювати, у Великий піст треба сповідатися“, а щодо причин моління то є одна відповідь: “В молитві просимо про Божу ласку для людських потреб“; додаймо - здебільшого матеріяльних. Чи тільки тому треба молитися?

На сторінках Біблії знаходимо чимало прикладів пощення. Мойсей постив на Синайській горі 40 днів і 40 ночей; постили цар Давід, пророки – Ілія, Даниїл; постили Естер, Ездра, і другі. Цар Персії, Даріуш постив цілу ніч після того, як був змушений кинути пророка Даниїла в яму з левами (Даниїл 6:18-19).

В Новому Завіті Анна постила і молилася в святині (Лк. 2:37), Ісус постив 40 днів перед початком Його проповідування; Іван Предтеча навчав своїх учеників постити (Мк. 2:18); постили вчителі в Антіохії (Дії апост. 13:1-5) та Павло (Дії апост. (9:9, 27:33-34).

Як в Старому, так і в Новому Заповітах люди постили в часі жалоби, сильного прогрішення, а також постили і з великої побожності; люди постили і молилися перед важлвим особистим діянням та бажанням гідно служити Богові.

Улюблені у Христі, нам треба визнати, що наш піст і наші молитви Богові непотрібні. Ними нічого Богові не добавимо. “А як же ж так? Тоді навіщо і постити, і навіщо молитися?“ – спитає хтось. Піст і моління потрібний нам, християнам, вам і мені.

Св. Єфрем Сирин говорить, чому молитися: “Тебе, Боже славимо в молитві тому, що в Тобі все заключено. Тобою збагатимося тому, бо Ти – багатство, яке не змінюється в часі“.

Адже, молитва не є віршом, що його декламується перед глядачами для виявлення свого мистецького таланту. Християнська молитва – це небесна лірика, це Святим Духом посилена поезія на прославлення Бога.

Кожне слово християнської молитви має в собі образ Божий. І якщо молитимемось всім серцем своїм, всією думкою своєю, коли будемо вкладати душу свою, своє відчуття, ціле своє єство в слова молитви, тоді слова ці будуть покладені в твоє і моє серце, в твою й мою душу, як євангельське проміння, як Христовий світильник. Тоді відчуємо на душі лагідність, спокій; тоді хочеться прощати, хочеться любити всіх і все, добро, і тільки добро чинити. Тут же задіяла сила Святого Духа. Якщо так, тоді напевно молитовний зв’язок з Богом став повним.

Св. Церква допомагає вірним молитися, складаючи загальні молитви і молитви на різні потреби. Вони інколи є великі за кількістю слів, різної фразеології. Буває, православні християни докоряють, що на довге моління не вистачає часу з таких чи інших причин. Кажеться: в будні дні заставляє мене робота, домашні турботи, а в неділю хочеться відпочити. Деякі переконують один одного, що не конче треба до церкви іти, щоб помолитися, бо, мовляв, це саме можна робити також вдома і з таким самим наслідком. Скажімо собі в прямій мові: “Ні, молитися вдома і молитися в церкві – не це саме“.

Улюблені у Христі, до щирого і повного віри та любові люди почали на свій спосіб молитися до Бога з того часу, коли самі засвідчили, що Ісус Христос воплотився, що помер на хресті, воскрес, вознісся на небо, а потім послав нам Святого Духа. А відтак Христос заснував Свою Церкву на землі для нас грішних. Церква Христова не є лише будівельною спорудою, але, що найголовніше – це Дух Господній серед вірних, що прийшли до храму на спільну службу, присвячену усім цим подіям.

Нашими молитвами ми величаємо Бога і подяку Йому приносимо за ті святі і спасенні події. В службі Євхаристії усе це є сполучене в одну цілісність Самим Ісусом, що приноситься в жертву і просить вірних “Прийміть, споживайте“ і “Пийте з неї всі“. Коли посередньо беремо участь в службі Святої Євхаристії (літургії), ми духовно оживаємо, оновлюємо свою віру, зміцнюємо ніжність почуттів. Тут же й Святе Причастя, виголоси священиків, молитви і благання вірних “Господи, помилуй“, “Подай, Господи“. Люди спільно моляться, співають. Переживємо настрій спокою і благодаті, - немов спів Анголів “Слава у Вишніх Богові, на землі мир, між людьми благовоління“.

Може не буде почутий голос всіх присутніх на літургії, але, коли нас в церкві багато, то думаю, серед нас будуть і ті, кого благання дійдуть до Бога. Як же ж жалюгідною є нинішня християнська дійсність, коли люди на Богослуження не заходять, а дали привабити себе манливим цим безбожним світом і стали рабами здеморалізованих його вартостей.

А буває, що й увійде людина до храму на дуже коротко, але на службу не залишиться, - поставить свічку, а на собі знак хреста, поцілує ікону та й іде десь-кудись; іще записку залишить з іменами близьких і просить помолитися за здоров’я або за душі упокоєних. Може бути, що хтось в крайньому випадку лише стільки зміг сьогодні зробити. Судити за це - не людська справа. Бог дарував кожній людині вільну волю.

Улюблені у Христі, без знання засад науки своєї Церкви, ваша віра буде не зовсім чистою і виправданою. Треба вивчати (хоч би на рівні катехизису) про вірування Православної Христової Церкви, щоб не попадати в гріховну уяву також і про значення моління і молитву. Сам Ісус подав нам слова основної молитви - “Отче наш“. Ісус промовив до народів в цій молитви: “І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим“. В протилежності до слів Господніх наведу приклад, який збентежить багатьох - духовенство, а й справедливого атеїста. Трапилось в моїй душпастирській службі, в що важко повірити.

Одного разу освічена людина нової еміграції, в якої діти і внуки, спитала мою дружину менш-більше ось так: “Чи є в отця молитва, якою можна просити Бога, щоб когось покарав за особисту кривду?“ О, Господи, дав цій людині силу навчитися правди Твоєї.

Молитва повинна випливати з твого серця, від душі, повинна бути ніжною і смиренною. І якщо віримо, що Бог є Істина, і молитва наша повинна бути істинна (не фарисейська) такою, як істинне є життя. Якщо віримо, що Бог є Світло, тоді і молитва наша повинна вливати світло в серце твоє і в розум твій. Величаймо Господа за все, що зараз маємо, незалежно від того, яке б воно не було – добре чи не зовсім добре.

Може комусь складно з різних обставин змовити довгі молитви. Тоді говорімо з Богом найкоротшими молитвами, але робімо це постійно і сердечно. Ісус благословив митаря за лише п’ять слів його молитви, які він вимовив зі страхом і трепетом в храмі: “Боже, будь милостивий до мене, грішного!“ (Лк. 18:13). Митар сам вчинив осуд над собою за свої гріхи та щиро каявся і просив прощення. Початок спасіння – коли сам себе засуджуєш. Без самоосуду, без покаяння та прощення слова молитви є нічим іншим, як звуком голосних і приголосних.

В молитві на першому місці маємо висловлювати подяку і хвалу Богові. Мені сказав один з вірних в церкві: “Коли я перед іконою змовлю 10 разів “Отче наш“ і 10 разів “Богородице Діво, радуйся“, мої бажання сповняться“. Нехай так тобі буде, друже, по твоїй власній вірі, якщо ти досвідчив вже це. Твоя молитва обмежилася тільки менш-більше до ось таких слів: “Боже, Ти всемогучий, дай мені, бо мені цього чи іншого не вистачає“. О, Небеса!

Улюблені у Христі, Церква наголошує, що тільки той буде благословенний, хто завжди бачить свої гріхи і кається за ці гріхи. Цю науку вислоюється в щоденній нашій молитві:

“Боже очисти мене грішного, бо я ніколи нічого доброго не вчинив перед Тобою, але Ти визволи мене від усього злого, і нехай в мені буде воля, щоб неосудно я відкрив уста свої і славив Всесвяте ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь“.

В словах тих дійсно відчуваємо євангельське світло. Коли сповнюємо цю ідею, відчуваємо власне просвіщення, щирість і любов до Господа нашого Ісуса Христа. Змовляй часто цю молитву, щоб сила Св. Духа поклала це світло в твойому серці, в душі, в розумі, в цілій твоїй істоті. Виголошуючи часто ці слова з вірою і чистим серцем - значить, що й совість стає чистою; душам стає легше. Саме Совість є одним з найчудесніших дарів Божих. Совість – це сила Божа, що заставляє нас обмити від бруду гріха душу. Совість через таїнство покаяння привчає нас до чистоти помислів, вчинків, слів, до чистоти життя. Слабне совість – слабнуть відповідальність, страх і трепет Божий. Чиста совість спонукає вірних до каяття через піст.

Св. Церква в церковному році назначила різні пости – довші і коротші. Піст – це не дієта для поменшання ваги свого тіла. Піст допомагає вірним стати смиреннішими, допомагає глянути в себе і зробити самоосуд перед Богом. Але, якщо людина після визначеного посту продовжує бути такою, якою була й перед постом, тоді їй піст є зайвим, непотрібним, бо Ісус не про такий піст говорив, коли сказав: “А цей рід виганяється тільки молитвою та постом“.

Піст і молитва мають послужити людині оновити віру, замінити гордість на смиренність, пожадливість, самолюбство на жертвенність, ворожість на братолюбність і мир, на повернення і укріплювання життя в руслі християнських чеснот. А після такого преображення ти, християнине, не журися і не турбуйся про інше, бо “все інше додасть тобі“.

Зовсім є зрозумілим, що дуже важко людині позбутися своєї гордості, заздрості, пожадливості в закаменілим серці і гніву. В це все пристрасне у багатьох людей укріплювалося на протязі багатьох років життя і добровільно побороти в собі його не є легко. Воно укріпилося в людській природі на протязі її життя і зараз позбутися того зла являється тяжким хрестом, тяжчим від того, на якому помер наш Господь Ісус Христос.

Чи є можливим, щоб чудеса чинити, як це робив Ісус, пророки і святі Отці Церкви? Цього не доведеться нам чинити, хоча сьогодні на цьому спекулюють фальшиві “пророки“ і “чудотвроці“. Тільки Бог у Святій Тройці це вирішує за наші молитви, за дійсно християнський стиль життя.

О, віро свята! Якими словами, якими піснями ми прославимо Тебе за безліч благ для душ і тіл дарованих нам Тобою! Прийми молитву нашу Господи наш, і даруй нам Себе Самого. Тобі ми живемо. Дай нам, Господи, бути Твоїми. Амінь.

* * * * * * *

Чим вище людина насильно підноситься в житті, тим слабкішою християнським духом вона стає.

о. Іван Лишик 

Share This:



< PreviousNext >
image
Send them away!
08/13/2021

Strategic Plan

image
image
Prayer Books
Prayer Books
Calendar 2021
Calendar 2021
Prayer Book
Prayer Book

  

Recent Galleries
Metropolia
Directories
Institutions
Organizations

Mailing Address
Ukrainian Orthodox Church of the USA
P.O. Box 495
South Bound Brook, NJ 08880

Offices:
Ukrainian Orthodox Church of the USA
Metropolia Center
135 Davidson Avenue
Somerset, NJ 08873