Javascript Menu by Deluxe-Menu.com
20th REGULAR SOBOR OF THE UOC OF THE USA

UKRAINIAN ORTHODOX CHURCH OF THE USA
CONSISTORY OFFICE OF PUBLIC RELATIONS
PRESS RELEASE

The 20th Regular Sobor: “Am I My Brother’s Keeper?”

Just as about 6years ago, following the events of the 18th Regular Sobor of the Ukrainian Orthodox Church of the USA, on the first day of the 20th Regular SOBOR of the UOC of the USA, the faithful of the Church were leaving plenary sessions, stating:  “It was the Sobor I have waited for all my life – Christ centered and Spirit filled… The Sobor was witness to the presence of the Holy Spirit, vivifying, inspiring, embracing, clarifying, healing… I met so many gifted and devoted people who are ready to offer their services to God through our Holy Church… I actually feel that I am now part of a spontaneously created network of faithful people who fully comprehend that they have a ministry to fulfill.”  Such were the comments received by various members and staff of the Consistory since the close of the first day of the Church’s Sobor that virtually all its participants did not want to end.  This triennial event in the life of our Holy Ukrainian Orthodox Church of the USA – the gathering of faithful and clergy – to discuss in depth the progress of her various ministries and to set the course for the future direction of our ministry to save souls, is truly a spiritual and life-confirming moment for all of its participants, particularly under the theme:  “Am I My Brother’s Keeper?”

The Pre-Sobor Commission and the Consistory staff had made all the preparations and put the final touches on the meeting rooms.  The liturgical program was confirmed, the meal program was set and planning finalized for specific events. The Credentials Committee had prepared registration packets full of information about our Church center, our Church ministries and literally dozens of Ukrainian community and Orthodox organizations and their programs and activities.

On Thursday, 17 October, Sobor activity convened with the celebration of Divine Liturgy in St. Andrew Ukrainian Orthodox Memorial Church.  His Eminence Metropolitan Antony was principal celebrant of the Liturgy with His Grace Bishop Daniel concelebrating.  Clergy from all over the USA assisted.  The Metropolitan called down the Holy Spirit upon the gathering of the people of God and the presence of the Spirit was evident throughout the remainder of the first day of Sobor.  

Following brunch the clergy and lay delegate, alternate and guest participants of the Sobor gathered in the rotunda and library of the Consistory building to prepare for the procession into the Sobor meeting room in the Ukrainian Cultural Center.  The people of God entered the Center carrying the sacred icon of the Pochaiv Mother of God and singing the traditional processional hymn, “O Lord, save Your people, and bless Your inheritance…” and the work assigned by God to those gathered began. 

Once the congregation entered the Ukrainian Cultural Center of the Historical and Educational Complex of the UOC of the USA, His Eminence Metropolitan Antony offered Invocation, calling down the Grace of the Holy Spirit upon the participants of the Sacred Gathering – SOBOR. Once the chanting of the National Anthems of the United States of America and Ukraine concluded, the delegates of the SOBOR paid attention to a special treat – a video greeting of His All Holiness Ecumenical Patriarch of Constantinople – Bartholomew I to the clergy and the delegates of the 20th Regular Sobor of the Church.

During his “State of the Church” remarks, His Eminence Metropolitan Antony defined the Sobor theme – “Am I My Brother’s Keeper?” As a shepherd of souls, the Metropolitan led the clergy and lay delegates on a journey, which clearly pointed out the manifestations of that sacred mandate through the ministry of the entire Metropolia. 

Following are excerpts from His Eminence’s comments: “Am I my brother’s keeper?  It is phrase found in Genesis 4:9, Cain had just murdered his brother Abel out of a jealousy to be God’s favorite. God, knowing full well what has happened asks Cain, “Where is Abel your brother?”  Cain’s response was, “Am I my brother’s keeper?” and it has become a catch phrase for the last 7000 years. It questions our degree of responsibility for anyone other than ourselves, even for family members like Cain’s brother. As we read through the pages of Scripture we begin to discover that there is a responsibility that we are entrusted with. Our Lord Jesus Christ used examples that said if we clothed anyone who was naked, visited anyone in prison, even just gave a cup of cool water in His name then it would be as if we had done it directly to Him. The love your neighbor commandment, the story of the Good Samaritan… all these infer that we are in some sense our brother’s keeper, even as he or she is our keeper. In a culture that breathes and exhales independence, that’s soaked in capitalism more than “community-ism”, we tend not to want others keeping watch over our souls much less the added responsibility of us having to care for them. As much as we may resist the idea that we are our brother’s keeper, in God’s eyes we MUST be our brother’s keeper. 

When I sat down and got serious about what I wanted to say at the opening of this 20th Regular Sobor, I came across – in reading one of the Gospels of the day in the Orthodox Study Bible, which very often makes references in explanatory footnotes under the daily readings, makes references to other scripture sections that might be of assistance in illuminating the present reading – I came across Acts, chapter 11. The church leadership in Jerusalem has recently found out that Peter had gone to a Gentiles house in Caesarea, to a Roman centurions home no less. The first part of Acts 11 is Peter explaining all that had happened prior to that visit, how it led to he and six other Jews traveling north from Joppa to the Gentile Cornelius’s home and there to witness first-hand the pouring out of the Holy Spirit upon these foreigners. It would seem from what happened there and immediately following it that this business of being our brother’s keeper has more to it than meets the eye.

When it comes to being your brother’s keeper you may find yourself going to places you not only have never been but to places that you never thought you could EVER be. That was exactly the case with Peter and his six Jewish friends as they entered Cornelius’ house that day. They hear a man they never thought could be spiritual describing a vision he had been blessed with of an angel directing him to send for Peter. Cornelius remembers being told to, “…call for Simon whose surname is Peter, who will tell you words by which you and all in your household will be saved.” A Gentile home, a Roman centurion, open hearts that eagerly want to know how to be right with God, the opportunity to speak the name of our Lord to people eager to hear it, this was a new place for these men. The whole household was all gathered there, I think that during this time the meaning of “household” was that children as well as men and women, as well as servants and other employees were present. Being your brothers or sisters keeper doesn’t have an age range or social class attached to it. It doesn’t have reference to sex or status.  It simply means being willing to go to a place you’ve never been before because they – your brothers and sisters, known or unknown to you – need you to, they need help and they need to know Jesus Christ through you.

Peter relates how he had just begun preaching to them the truth of who Jesus Christ is when all of a sudden God interrupted the sermon and the Holy Spirit descended upon the Gentile audience. Sometimes it’s like that when we are ministering to other – whether we be priests or laypersons, God interrupts us and in a second does what only He can do. It was Peter’s desire that these Caesarean Gentiles be accepted as good people. God’s desire is that they be built right into the church. Peter’s desire was that they needed to be taught to make sure their faith was genuine, God’s desire was to pour out the Holy Spirit upon them and let that be evidenced in an unmistakable way.

Although he was shocked by this turn of events, Peter says that he recalled the words that our Lord had said years before about they how they would all be baptized with the Holy Spirit. But, I like most what he said next, “If therefore God gave them the same gift as He gave us when we believed on the Lord Jesus Christ, who was I that I could withstand God? – or how could I argue with God” To be their brother’s keeper especially when the brother was a Gentile was far from what they all desired as Jewish men and yet, here they were. “Who was I that I could argue with God?” I think those words may become our words as we better understand what being our brother’s keeper means and how it leads to a deeper faith in Christ.

"Am I my brother’s keeper?" as God asked Cain where Abel was. God’s answer to that specific question was loud and clear through Jesus Christ our Lord with a resounding “Yes!”  I am my brother’s keeper or guardian or protector. We are to be concerned about others because God was concerned about us through Christ and loved us so much that his Son died on a cross for our salvation.

There is, at least it seems to me, a total ignoring of the whole plan of salvation in any man (or woman )who says, “I am not going to have any responsibility about others,” – because the whole plan of salvation is based on the care of Another for us, on the sacrifice of Another for us; and the whole spirit of that plan is self-sacrifice and love to others. If you say, “I will not love”— “I am not my brother’s keeper”, well, you renounce the whole plan of salvation, if you will not love your neighbor as yourself, therefore you cannot have Love’s blessing. If you will not love you cannot be saved by Love; and if you believe that the Christian faith leaves you unloving and selfish and yet can still take you to heaven, you have made a mistake. There is no such religion propagated by the Word of God, for the Gospel of Jesus Christ teaches that since Christ has so loved us we are therefore to love one another, to love those we might consider to be ungodly (like the Gentiles in Caesarea) - so as to strive to bring them to the feet of the Savior like Lazarus’ sister Mary. My prayer is that God grant that these words may have a beneficial effect through the Holy Spirit inspiring them to your souls.
 
“You must love the Lord your God with all your heart, with all your soul and with all  your mind.  This is the first and great commandment.  And the second is like it: You shall love your neighbor as yourself.  On these two commandments hang all the Law and the Prophets.”  This is often misinterpreted, as noted in the Orthodox Study Bible to read “you shall love your neighbor as you love yourself”, which destroys the force of the statement.  How much we love ourselves is not the standard by which Christ our Lord is calling us to love others.  Rather, we are called to love our neighbor as being of the same nature as we ourselves are, as being created in God’s image and likeness, just as we are…as the Church Fathers teach, we find our true self in loving our neighbor – in “keeping” our brother or our sister.

Following the appointment of the Sobor chair persons - Very Rev, Fr. John Nakonechny, a pastor of St. Vladimir Ukrainian Orthodox Cathedral in Parma, OH and Dr. Paul Micevych of St. Andrew Ukrainian Orthodox Church in Los Angeles, CA, as well as Sobor secretaries, a parliamentarian, the working session of the Sobor brought everyone’s attention to the report of the President of the Consistory of the UOC of the USA His Grace Bishop Daniel.

While presenting his report, Bishop Daniel called upon the Directors of the Consistory Offices of Ministry, whose reports were already included in the Sobor reports packet sent to the delegates in advance of the Sobor.  The bishop wanted the Sobor participants to be able to put a face to the reports and thus, introduced the Directors, who made necessary additions to their reports and answered questions from the Sobor:  Very Rev. Bazyl Zawierucha – Office of External Affairs and Interchurch Relations; Rev. Fr. Ivan Synevskyy – Office of Public Relations and Publications; Protodeacon Dr. Ihor Mahlay – Office of Missions and Christian Charity; Natalie Kapeluck-Nixon – Office of Youth and Young Adult Ministry; Rev. Fr. Harry Linzinbigler – Office of Religious Education; Rev. Fr. Vasyl Sendeha - Office of Adult and Family Ministry; Dr. Michael Andrec – Office of the Archive and Historical Information; and Very Rev. Fr. Timothy Tomson – Office of Clergy Development, etc.

In the conclusion of his remarks, Bishop Daniel stated: “With the theme of this SOBOR we are tasked to reflect upon the last three years of our Church’s ministry/service in the world of constant changes and challenges. It is here and now that all of us, as stewards of Christ’s Church must honestly ask of ourselves – AM I MY BROTHER’S  KEEPER? Are we?

The theme of the present 20th Triennial Clergy-Laity SOBOR of our Holy Metropolia provides us with more than a slogan for our gathering. It constitutes a summons, a divinely-spoken directive that we are called to follow in view of where we come from, what we are and where we are destined by God to go.

For years we have been organizing our communities, providing educational, worshipping, and philanthropic opportunities for our members, building beautiful Churches, Community Centers and Schools for our own use. This has been a natural course to follow as we tried to assert ourselves and to establish ourselves firmly as a significant entity and agent within the American society.

The Ukrainian Orthodox Community in its first years of existence, in its first generation, was a community with a hundred percent participation of all of its members in the various activities of the church. From the youngest child in a Parish to its oldest member, people were always present as whole families in liturgical, educational and philanthropic events of the Church. The Church in the specific form of the parish, was the natural center where the community would gather, especially during the very difficult years of adaptation and survival in the new country where the heroic first immigrants, the true pioneers found themselves.

With the passing of the years and the appearance of the second generation, the third, the fourth and now even the fifth generation, things gradually started to change. A new reality began to emerge, having the following characteristics:

a) First, in spite of the continuous phenomenon of immigration, our Church is by no means any longer a Church of immigrants, or an ecclesiastical entity of the Diaspora, but a Church which is naturally, firmly and proudly rooted in the American soil. This means that the Church in our days is no longer preoccupied with the issue of the socio-economic survival of its immigrant members in a new country. Clearly new conditions have been created. We are no longer the Church of immigrants… we are a Church of Christ that is in a position to completely and intensely focus in promoting the Orthodox Faith and in cultivating the universal human values.

b) Secondly, there exists no longer a full homogeneity-likeness in our Communities, the way it existed among the first immigrant communities. Today there is a certain difference between first generation immigrants and fourth generation Ukrainian-Americans. Also, the constantly increasing number of interfaith marriages has caused a change in the composition of the membership of the Church. A typical, well organized Parish of our Metropolia, presents an internal differentiation because of the difference in terms of levels of generations from first to fifth and of ethnic and even religious origin of several of its members.

c) Thirdly, in the present new reality of the Church, there is a serious problem with the youth. A certain number of High School, College and University students, and young adults, which means the people from 16 to 35 years of age, are somehow disconnecting themselves from the Church and her life. This is a phenomenon occurring in all major religious Communities in the USA, but its general character does not diminish the fact that it constitutes a sad phenomenon, a major problem, and a grave concern for us.

d) Fourthly, there is a new reality in the religious landscape of contemporary America. This is the existence of the 60 million people characterized as “un-churched”. These people are not atheists at all. They are individuals who for various reasons are not connected with any Church or organized religious body. Many were connected but at some point left their religious community. Others were never related to any religious body at all.

The above observations help us understand the importance of the theme of the present SOBOR: “Am I My Brother’s Keeper?”

We are no longer a Church community looking for survival. Such an understanding of ourselves belongs to the past. We cannot be a self-centered, self-enclosed Ukrainian Orthodox ecclesiastical body, limited to itself and directing its energy exclusively within itself. God calls us to gather His people. In order to gather God’s people we have to go out, to look for them, to search places and find them and lead them to God’s home. TO BE OUR BROTHERS KEEPRS… The theme of the SOBOR calls us: to reach out, to move out and start gathering the souls who look for a spiritual home, for a living community and ultimately for a communion with God. How can we respond to such a sacred call?

Our response starts with a question: Who are the specific people to whom God sends us to care for and to share with them the treasures of a life giving faith? Are we to wait for them in our parish churches…. Just sit and wait for their appearance?

Building the buildings is not enough. We must fill them with life and activity. We still do not have enough quality clergy to serve all the people who attend the parishes of our Metropolia, let alone reach out to those who have drifted away from them. While seven seminarians is a wonderful accomplishment, it won't fill the growing shortage being caused by the demands for dedicated messengers of the Word of God. Where will those clergy come from? It won't be from parishes where young people are drifting away, or from parishes without dynamic programming. It won't be from the role models of clergy who are too exhausted to put in that extra time for the youth group because they spent the whole day attending to other things in life. They must come from parishes that are filled with the Spirit of God and alive in Christ.

This is a time when our Church should be doing more to build up the body of Christ, to serve her people. After all WE ARE OUR BROTHERS KEPPERS…. The measure of our progress as a Church today will not be construction of new buildings, and the amounts of dollar bills in parish treasuries for a so called “tough” days. We have a far more challenging task: caring for the people in the parishes, which is a much more difficult "building program," but a far more rewarding one – after all – it is mandated by Christ.

Without a strong liturgical life, our parishes would be little more than community centers, like we might find run by our local cities and towns: places for people to gather for a few hours in order to play bingo or learn a new recipe. The Orthodox Church is a worshipping Church; our liturgical and sacramental life is the key to our self-understanding. And so we must focus on strengthening our worship, both in practice but also in our knowledge of it.

AM I MY BROTHER’S KEEPER?.... I want to be one…. But it cannot just be an empty saying. The meaning and action must be put into that expression. While our society and the world around us may be trying to get us to believe that this is a time when it's "every man for himself," our Faith and our Church tells us that God has composed the body so "that the members may have the same care for one another. If one member suffers, all suffer together; if one member is honored, all rejoice together" (I Corinthians 12: 25-26).

So, how do we come as a Church of Christ to positively answer the question of this Sobor’s Logo? Someone recently asked me, what is your vision for the Church… There is no my vision, there is no my way or Metropolitan’s way of preaching and living the Word of God. I am a shepherd of Christ calling His sheep to live and act in Christ. As a Church of Christ, we have no right to exist in a so-called maintenance mode from year to year, from day to day, etc.. We are to be realistic about the mandate of Christ, yet mindful of our abilities and present circumstances.

A few minutes ago I stated that we are no longer the Church of first generation of immigrants; we are no longer the Church of 20s, 40s, 80s and even 90s. We have been blessed by the Lord in so many ways, but now we must accept responsibly the torch of Faith of our forefathers and confidently look forward in the eyes of the present and future. You see, the stronger the parishes of our Metropolia are, the healthier the Metropolia is…

We are certainly at a challenging time in the life of our Church. The economic situation has brought many of them to light - and is obligating us to face them directly. It is easy to be overwhelmed by the challenges. It is easy to become depressed or negative about our future. We should recall that immediately after the crucifixion of our Lord, the disciples hid themselves, because they were afraid. I would suspect that they figured their movement was over. However, in death and apparent defeat, our Lord triumphed by rising from the dead and destroying the forces of darkness. As we proclaimed at our Paschal vigil: "Let God arise, let His enemies be scattered; let those who hate him flee before him! As smoke is driven away, so drive them away; as wax melts before fire, let the wicked perish before God" (Ps. 67:1-2). When we light our paschal candles, a simple act that we do every time we enter a church, we proclaim our faith that God's light - the light of Christ's resurrection - cannot be overcome by darkness - it does not fade and cannot be extinguished.

Brothers and sisters, there is much work to do in the coming days, months, and years. The Lord invites us as a Church and as a Metropolia to move forward, and to put away any sense that we have already accomplished all that we need to do. Our times require that we listen to the commands of the Lord to meet the needs of our families and our communities at large. It is our task to add new dynamic approach to the ministry of our Metropolia and strengthen its life for them. We must aspire to reach higher than we have before so that it would please the Lord to say to us, "I know your works" (Revelation 3:8).”

The Director of the Office of Financial Affairs, Emil Skocypec presented a complete financial report with detailed graphs exhibiting the receipt and utilization of all funds contributed to or earned by our Church.  He satisfactorily responded to all questions from the Sobor delegates and forcefully put across the message that our financial condition needs much, much improvement if we hope to continue the multitude of ministry programs we have developed, in addition to maintaining the vast complex, which is our Metropolia Center.  Mr. Skocypec was very forthright in stating that our income MUST be increased to avoid continuous operation in the red.  The Metropolitan of the Church has always resolutely proclaimed that “the Lord will provide” and He always has, but we need to be proactive on our own in meeting our problems head-on.  He expressed his deepest gratitude to the Assistant Director of the Office, Natalia Honcharenko, who has always done a most extensive and accurate job in keeping and reporting our financial affairs. Following a discussion, a motion was made to increase the annual Diocesan Contribution to $100 from each parishioner of the UOC of the USA.

The day concluded with a formal banquet of the SOBOR, during which the delegates were treated to Video presentations about the life of St. Sophia Ukrainian Orthodox Theological Seminary; ministry of the Orphanage Adoption program of the Metropolia and the newly released promotional video about the ministry of the Ukrainian Orthodox League.

The delegates of the Church’ Sobor welcomed among their midst His  Grace Bishop Sevastianos of the Greek Orthodox Archdiocese of America, who presented greeting of His Eminence Archbishop Demetrios, who was not able to attend the banquet program due to the Holy Synod Session which took place during the same week.  Video presentations were presented about our Church’s Orphanage Adoption Program,
St. Sophia Seminary graduation ceremonies and the Ukrainian Orthodox League.

A highlight of the evening was the announcement by the Council of Bishops of a new award program called THE GREAT BENEFACTOR – BLAHODIYNYKY – OF OUR HOLY UKRAINIAN ORTHODOX CHURCH.  This award was created to honor individual members, clergy or laity, of the Church whose lifetime contributions to the welfare of the Church and her faithful – contributions of any nature, including the giving of oneself in service to the extension of God’s Kingdom on earth are exemplary.  The award will be made annually to at least one and no more than five individuals whose devotion and commitment would be obvious to any member of the Church. 

Five recipients for the 2013 awards were identified and introduced, if present at the Sobor.  They were awarded a beautiful medallion bearing the likeness of St. Andrew, the First-Called Apostle and founder of Christ’s Church in Ukraine and the words:  “Great Benefactor and Blahodiynyk”.  The recipients will always be identified with the legacy of St. Andrew, as engraved on the back of the medallion as those who: “CONTINUE THE LEGACY OF ST. ANDREW THE FIRST CALLED APOSTLE” in the demostration of their faith in god, their unwavering devotion to the body of Christ, their preservation of the holy traditions of Ukrainian Orthodoxy. Such is the case with the five recipients this evening.

PROTOPRESBYTER WILLIAM DIAKIW
1. Faithfully served as a priest of our Holy Church for 49 years.
2. Pastored two parishes:  St. John, Sharon, PA and Sts. Peter and Paul, Lyndora, PA with the wonderful assistance of his wife PM Sonia and family.
3. Served for many years as a spiritual advisor to the Ukrainian Orthodox League of the USA
4. Founder of the Metropolia Church School Camp, which has expanded greatly since we developed our own All Saints Camp
5. Has served for decades on our Metropolitan Council
6. Served for six years as President of the Consistory
7. Served for five years as Editor of the Ukrainian Orthodox Word
8. Represented our holy church on the SCOBA Study and Planning Commission

EMIL SKOCYPEC
1. President of his local parish for over ten years
2. President of the Ukrainian Orthodox League of the USA for 2 terms
3. Member of the Council of the Metropolia
4. Treasurer of the Consistory for 18 years
5. Property Manager of the Metropolia Complex for 18 years
6. Chairman of All Saints Camp Committee for five years appointed by the Consistory
7. Life-time member and supporter of Ukrainian Orthodox parishes of Sts. Peter and Paul, Chicago and later Palos Park, IL and St. Michael Parish in Hammond, IN with his wife Shirley and their family

VALENTYNA KUSZMYCZ
1. President of the United Ukrainian Orthodox Sisterhoods of the UOC of USA for nearly 15 years.
2. Member of the Council of the Metropolia for several terms
3. Founder and sponsor of the Kuszmycz Family Scholarship through the UUOS
4. Life-time member of Holy Trinity Cathedral, Broome Street, NYC with her husband Yurij and family.

NADIA MIRCHUK
1. President of the United Ukrainian Orthodox Sisterhoods for several terms
2. Member of the Council of the Metropolia a President of the UUOS
3. Energetic Fund-Raiser for the Historical and Educational Complex Museum in memory of Patriarch Mstyslav
4. A Benefactor to our Museum through donations along with her husband Mykola and their family.
5. Life time member and supporter of Holy Trinity Parish, Irvington, NJ

DR. ANATOLIJ LYSYJ – POSTHUMOUSLY
1. Member of the Metropolitan Council
2. Chair of the Council of the Metropolia Commission for Relationships with the ecclesiastical jurisdictions in Ukraine
3. Ukrainian Community Activist – representing our Church in many ways.
4. Life time member and supporter of St. Michael Parish, Minneapolis, MN, along with his wife Daria and their family.
 
Father Diakiw, Emil Skocypec and Nadia Mirchuk were present at the Sobor and were warmly greeted with standing ovations by the audience present for the Sobor Banquet.  As would be expected of these individuals, they were astounded by their selection and very emotional when expressing their gratitude for the honor.  Mrs. Kuszmycz was unable to be present for the evening.  Her award will be presented during Divine Liturgy when Metropolitan Antony visits her parish in November.  Dr. Lysyj’s award will be presented to his wife, Daria, by Bishop Daniel when he visits her parish in Minneapolis in the near future.

The second day of Sobor began with the Divine Liturgy at St. Andrew Memorial Church, with Very Rev. Fr. John Harvey, Dean o Penn-Ohio Deanery of Western Eparchy of the Church presiding at he service with about 20 clergy of local parishes and deaneries concelebrating. The entire day on Friday, 18 October was devoted to Sobor Committee meetings in various meeting rooms at the Holiday Inn and at the Center.  The committees included:  Church Ministries, Missions, Seminary, History and Education Complex, Education, Publications, Parish Rejuvenation and Development, New Immigration Issues, Interchurch Relations, Finance, Stewardship, Resolutions, Nominations and Constitution.  Each of the delegates to the Sobor was asked to participate in at least two committee discussions – one in the morning and the second in the afternoon.  The discussion in each was lively and thorough with each committee preparing a report to be presented to the Sobor plenary session with resolutions, motions and resolutions concerning the committee’s area of interest.  The delegates bear the responsibility of taking these reports back to their parishes and sharing them with their parish membership and encouraging them to act in support of the decisions made by the Sobor.  The reports will also be sent to all parishes as part of the Sobor minutes – the official record of the Sobor. 

In upcoming articles in the UOW, we will discuss the decisions, recommendations and resolutions of the Sobor committees, as adopted by the Sobor, with the hope that the general Church membership will become more familiar with the work, which must be accomplished over the next three years.  The Directors of the various Consistory Offices of Ministry will be asked to submit written thoughts with regard to these articles to Metropolitan Antony for inclusion in the new Digital Form of the Ukrainian Orthodox Word and on the Church’s website. One of the most important decisions made under the committee reports – because of financial necessity – was to discontinue the hard-copy publication of the Ukrainian Orthodox Word and move to digital publication.  Parishes will be asked to print out this copy for those members who are computer illiterate, shut-ins, etc. 

A workshop/seminar entitled: “The Role of Women in the Orthodox Church” was presented by PhD student Carry Frost of St. Nicholas Ukrainian Orthodox parish in Charlottesville, VA and Presbytera Kyriaky Fitzegerald of Holy Cross School of Theology, Brookline, MA. It was a fascinating topic for the audience and presented studies so new that they have not been fully presented by theologians. The program had to be concluded interrupting the discussion because of the late hour. Following the presentations, the participants of the 4th Youth Sobor of the Church guided the clergy and delegates of the Church’s Sobor through a Prayer Trail Walk, reflecting upon the themw of the Sobor, while guiding everyone in attendance to the Three Holy hierarchs Chapel of St. Sophia Ukrainian Orthodox Theological Seminary. Late in the evening hours of the day, His Grace Bishop Daniel welcomed about 150 visitors to the Seminary’s chapel, reflecting upon the person’s response to the question of the SOBOR – “Am I My Brother’s Keeper?”

Saturday morning, as every other single day of Sobor’s activities began with the Divine Liturgy, served by His Grace Bishop Daniel with the Deans and clergy of New York/New Jersey and Mid-Atlantic Deaneries. Most of the morning hours of Sobor sessions were dedicated to the conclusion remarks from various Committees, finalizing their reports. As per UOC of USA’s Constitution a new Council of Metropolia was elected from among the delegates of the 20th Regular Sobor.

Towards the end the of the plenary session, representatives of the 4th Annual Youth SOBOR of the UOC of the USA addressed the delegates of the 20th Regular Sobor, offering their remarks and reflections, addressing the needs and pastoral challenges of the Youth and Young Adult Life.

The official Plenary Session of the Church’s 20th Regular Sobor concluded on Saturday afternoon, inviting the remaining guest of the Metropolia Center to visit St. Sophia Ukrainian Orthodox Theological Seminary for an exclusive tour of the property, learning about the ministry of the Church’s Theological school.

Sunday morning. October 20, 2013 brought about 300 faithful of the Church to St. Andrew Ukrainian Orthodox Memorial Church in South Bound Brook, NJ for a Sunday Divine Liturgy, marking the formal conclusion of the 20th Regular SOBOR.  Children of St. Andrew School of Religion and Ukrainian Studies, members of Pokrova Sisterhood and pastor of St. Andrew Memorial Church – Very Rev. Yuriy Siwko welcomed Metropolitan Antony and Bishop Daniel to the Church’s main sacred temple, a place of beginning of Archpastoral ministry of Metropolitan Antony and Priestly ministry of Bishop Daniel. The choir of St. Andrew Memorial Church under the leadership of Maestro Michael Andrec chanted responses. During the Divine Liturgy, His Grace Bishop Daniel ordained Subdeacon Theophan Mackey, a parishioner of St. Anthony of the Desert Ukrainian Orthodox Mission in Las Cruses, NM and Church’s seminarian to Holy Deaconate.

At the conclusion of the Liturgy a beautiful icon, entitled “The South Bound Brook Icon of the Offering of First-Fruits” was blessed by the Bishops as the beginning of a campaign to educate our faithful about the necessity of offering to God the first portion of our income on a regular basis, as opposed to what is left over in the end.  The icon was the gift of iconographer Cheryl Pituch, her husband Eugene and his three brothers, Gregory, Gary and Stephen in memory of their parents Eugene and Julia Pituch, lifelong members of Protection of the Mother of God Parish, Arnold, PA, who were active and vital members of the Ukrainian Orthodox League and supporters of the teenage camping programs.  This icon will hang permanently in the rotunda of the Consistory and will be reproduced for utilization and presentation in educational programs that will be conducted in our Deaneries by the Office of Stewardship and Development in the coming year.

The 20th Regular Sobor came to conclusion after a wonderful traditional farewell brunch in the Ukrainian Cultural Center following Divine Liturgy.  The participants and many guests from Church services enjoyed one last opportunity to share thoughts about what they learned during the Sobor and how they might work together to ensure that what they decided at the Sobor came to fruition.  The hierarchs expressed their sincere gratitude to all who participated in the Sobor and urged vigilance in building up their local communities and reaching out to the world around them with the message of Christ’s Gospel – by living lives reflective of His Love and willingly being their brothers’ and sisters’ keepers.

20 Звичайний Собор Української Православної Церкви США: “Чи я сторож брата свого?”

Так як і 6 років тому назад після 18 Звичайного Собору Української Православної Церкви США, так і після першого дня 20-го Звичайного Собору УПЦ США вірні нашої Церкви виходили із залу і казали: “Це був Собор якого я чекав все своє життя — духовно натхненне і в Христі... Собор засвідчив про присутність Святого Духа, оживляючий, натхненний, роз'яснювальний, корисний... Я зустрів так багато обдарованих і присвячених людей котрі готові служити Богові через нашу Святу Церкву... Тепер я справді відчуваю, що я є частиною спонтанно створеної мережі віруючих, які повністю розуміють, що вони мають певну службу сповнити.” Такі відгуки пролунали від різних учасників та працівників Консисторії починаючи від самого першого дня Собору і всі хотіли, щоб в такому дусі продовжувався Собор. Ця трьох річна подія в житті Святої Української Православної Церкви США — зібрання духовенства і мирян — служить для обговорення прогресу різних служб та встановлення напрямку для збереження душ через ці служби є справді духовним та життєво-важливий момент для всіх учасників, особливо під темою Собору: “Чи я сторож брата свого?”

Передсоборна комісія та працівники Консисторії все підготували і влаштували конференційні зали. Склали літургійний розклад, харчове меню та програму особливих подій. Акредитаційний комітет приготував інформаційний пакет про наш Церковний центр та його діяльність і програми багатьох українських громад та православних організацій.

У четвер 17 жовтня розпочався собор із Божественною Літургією у Свято-Андріївській церкві-пам'ятнику. Високопреосвященніший Митрополит Антоній разом із Преосвященніним єпископом Даниїлом очолили Літургію, а духовенство із усієї країни приєдналися з молитвами. Митрополит закликав Святого Духа зійти на людей Божих, що зібралися, і присутність Духа проявлялася під час цілого першого дня Собору.

Після сніданку священнослужителі та миряни і гості собору зібралися у ротонді та бібліотеці Консисторії для процесії з іконою до Українського Культурного Центру. Люди Божі зайшли у Центр із святою іконою Почаївської Божої Матері та зі співом традиційного тропаря “Спаси Господи, людей твоїх, і благослови насліддя Твоє...” після чого розпочалася робота вказана Богом.

Після того як громада зайшла в Український Культурний Центр Науково-Історичного Комплексу УПЦ США, Високопреосвященніший митрополит Антоній благословив святе зібрання і закликав Святого Духа провадити учасників Собору. Після завершення національних гімнів Сполучених Штатів Америки та України делегати собору уважно слухали відео привітання Святійшого Вселенського Патріарха Варфоломія до священнослужителів та делегатів 20-го Звичайного Собору нашої Церкви.

Під час його промови на тему “Стан нашої Церкви”, Високопреосвященніший митрополит Антоній розкрив тему Собору - “Чи я сторож брата свого?” Як душпастир, митрополит провів духовенство та мирян по дорозі, котра чітко вказує на проявлення святого мандату через діяльність служби цілої митрополії.

Наступним є уривок із промови митрополита: “Чи я сторож брата свого? Ця фраза взята із книги Буття 4:9, коли Каїн, який щойно вбив свого брата Авеля із ревнощів до Божого улюбленця почув голос Божий: 'Де є твій брат Авель?' Каїн на те відповів: 'Чи я сторож брата свого?' Ця фраза отримала великої уваги за останні 7000 років. Вона піднімає питання про наш рівень відповідальності за кимось іншим, навіть за членами сім'ї як Каїна брат. Читаючи сторінки Святого Писання ми знаходимо, що нам наділена відповідальність. Господь наш Ісус Христос вживав приклади у яких говориться, що якщо ти одягнув нагого, відвідав тюремника, навіть коли лиш дав стакан холодної води в Його ім'я то це зроблено Йому самому. Заповідь про любов до ближнього, притча про доброго самарянина... все це приводить до висновку, що ми є сторожем брата свого, так само як і він чи вона нашим сторожем. У культурі яка дихає незалежністю, що натхненне в капіталізмі більше ніж “громадськості”, ми не хочемо нікого щоб дивився за нашими душами, вже не говорячи за нашу відповідальність дбати про інших. Не залежить наскільки ми противимося цій ідеї, що ми є сторожем брата свого, у Бога ми МУСИМО бути сторожем брата свого.

Коли я зібрався писати свою промову на відкриття цього 20-го Звичайного Собору, я натрапив на главу 11 із Діянь Святих Апостолів. Там говориться про видіння Петра та Зішестя Святого Духа на поганів. Із дій цієї події виходить, що справа бути сторожем брата свого значить набагато більше ніж нам здається на перший погляд.

Коли нам приходиться бути сторожем брата свого, ми опиняємось у місцях про які ніколи раніше не думали. Це ж сталося із св. Петром та його шість друзів євреїв коли вони зайшли до хати Корнилія. Вони ніколи не могли б подумати щоб цей чоловік їм розповідав про видіння ангела із вказівкою покликати апостола Петра. Корнилій пам'ятав слова “...приклич того Симона, що зветься Петром, він слова тобі скаже, якими спасешся і ти, і ввесь дім твій.” Дім язичника, римський сотник, відкриті серця, що нетерпляче хочуть бути з Богом, можливість розказувати про Господа тим, хто хоче чути його, це було нове місце для тих чоловіків. Весь дім зібрався там, в цей час до числа “всього дому” входили всі: чоловіки, жінки, діти, прислужники та інші робітники дому. Будучи сторожем братів чи сестер своїх немає межі в роках чи соціального становища. Тут немає згадки про стать чи статус. Це просто означає бути готовим іти де ми ніколи не були, тому що вони — ваші брати і сестри, знані чи не знані вами — потребують вас, потребують допомоги і пізнання Ісуса Христа через вас.

Апостол Петро розказував як він лиш почав проповідувати їх істину хто такий Ісус Христос коли Бог перервав проповідь і Дух Святий злинув на групу язичників. Це ж саме стається коли і ми проповідуємо — не залежить чи ми священики чи миряни, Бог втручається і за секунду зробить те, що лиш Йому можливо. Це було Петрове бажання, щоб цих кесарійських язичників прийняли за добрих людей. Бог хоче, щоб вони були прийняті до церкви. Петро хотів їх навчити, щоб їхня віра була сильною, Бог хотів вилити Духа Святого на них і щоб про це всі знали.

Хоча він був здивований результатом подій, але згадав слова Господа, що всі будуть хрещені Духом Святим. Але мені найбільш подобається що Петро сказав після цього: “Отож, коли Бог дав однаковий дар їм, як і нам, що ввірували в Господа Ісуса Христа, то хто ж я такий, щоб міг заперечити Богові?” Щоб бути сторожем братів своїх, особливо коли брат твій язичник було зовсім протилежне бажанню єврея, але вони пішли туди. “хто ж я такий, щоб міг заперечити Богові?” Я думаю, що ті слова можуть бути нашими словами, якщо ми більше зрозуміємо, що означає бути сторожем брата свого і як це укріплює нашу віру в Христа.

“Чи я сторож брата свого? Бог відповів на це питання із гучно і чітко через Ісуса Христа нашого Господа гучним “так!” Я є сторож, опікун чи охоронитель брата свого. Ми повинні дбати про інших бо Бог перший подбав про нас посилаючи Свого Сина, який помер на хресті ради нашого спасіння.

На мою думку існує повне ігнорування спасіння для чоловіка чи жінки котрі говорять, що я не маю ніякої відповідальності перед іншими, - але цілий план спасіння є базований на опіці Іншого про нас. Якщо хтось каже, що я не є сторож брата свого, тоді він відкидає шлях спасіння, якщо ти не любиш свого ближнього як самого себе, тоді ти не маєш Божого благословіння. Євангеліє Ісуса Христа вчить нас, що так як Христос полюбив нас так і ми повинні любити один одного, любити тих, кого ми називаємо безбожниками (як язичники в Кесарії) — і привести їх до ніг Спасителя, як Марія, сестра Лазаря, зробила. Нехай Бог благословить, щоб ці слова принесли вам користь через зіслання Святого Духа на них.

“Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. Це найбільша й найперша заповідь. А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе. На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.” Часто перекручують ці заповіді, і говорять “люби ближнього свого, так як ти любиш себе”, що руйнує цілий смисл. Як ми себе любимо не було основою поклику Господа нашого, щоб любити інших. Ми покликані любити нашого ближнього подібного нам, будучи творінням Божим за образом і подобою, так як ми є ... так як Отці Церкви вчать, ми знаходимо себе самого люблячи свого ближнього — доглядаючи за нашим братом чи сестрою.

Після призначення ведучих Собору — прот. Івана Наконачного, настоятеля катедри св. Володимира з м. Парми штату Огайо та доктора Павла Міцевича із парафії св. Андрія Первозваного із м. Лос Анджелес штату Каліфорнії, і секретарів Собору та парламентарія, тоді слідував звіт Голови Консисторії УПЦ США Преосвященнішого єпископа Даниїла.

Під час презентації свого звіту, єпископ Даниїл закликав голови відділів Консисторії, звіти котрих були розіслані делегатам ще до Собору. Владика хотів щоб учасники Собору могли бачити хто відповідає за певний офіс, тому представив голови відділів котрі могли додати до свого звіту чи відповісти на запитання від присутніх: прот. Василь Завірюха — відділ зовнішніх стосунків та міжцерковних зв'язків; о. Іван Синевський — відділ зовнішніх відносин та видань; протодиякон д-р Ігор Махлай — відділ місій та благодійної діяльності; Наталя Капелюх-Ніксон — відділ молоді; о. Харалампій Лінсінбіглер — відділ релігії; о. Василь Сендега — сімейний відділ; д-р Михайло Андрець — відділ архіву та історії; прот. Тимофій Томсон — відділ духовенства.

На завершення своєї промови єпископ Даниїл сказав: “Тема цього Собору закликає нас розглянути останні три роки служби нашої Церкви у світі постійних змін та випробовувань. Саме тут і зараз, ми, як вірні християни Христової Церкви, мусимо чесно себе запитати — ЧИ Я СТОРОЖ БРАТА СВОГО? Чи не так?

Тема 20-го Собору нашої Святої Митрополії дає нам більше ніж гасло для наших зборів. Вона являє собою виклик, божественну вказівку, яку ми повинні слідувати беручи до уваги звідки ми є, хто ми є, і де ми будемо.

Ми роками створювали свої громади, надаючи наукові, молитовні та філантропічні (благодійні) можливості для наших вірних, будуючи прекрасні церкви, громадські центри та школи для нашого власного вжитку. Це був звичайний шлях за яким ми ішли щоб адаптуватися як важлива засада та структура в Американському суспільстві.

Українська Православна Громада у перші роки свого існування, під час першого покоління, була громадою із 100 процентною участю її членів у різних засадах церкви. Від малої дитини до старшої людини на парафії, люди завжди цілими сім'ями були присутні на літургійних, повчальних та благодійних подіях Церкви. Церква у формі парафії була тим центром де збиралися громади, особливо під час дуже тяжких часів пристосування та виживання у новій країні, де проявлялися героїчні перші емігранти, справжні засновники.

Як почали прибувати друге покоління, третє, четверте, а тепер і п'яте покоління все почало поступово мінятися. Утворилася нова реальність з наступними характеристиками:

а) По-перше, незважаючи на постійну імміграцію, наша церква вже не є церквою емігрантів чи церковна структура діаспори, а Церква, яка природно, міцно та гордо укорінена на американській землі. Це означає що Церква в наш час вже не є більше стурбована проблемами соціально-економічного виживання її членів у новій країні. Бачимо, що утворилися нові умови. Ми вже не є Церквою емігрантів... ми є Христова Церква яка може повністю та інтенсивно зосереджуватися на сприянню Православної Віри та людських цінностей.

б) По-друге, наші громади вже не є однорідними, якими вони були на початку. Існує певна різниця між емігрантами першої хвилі та емігрантами четвертої хвилі. Постійне збільшення міжконфесійних шлюбів спричинило зміну членів нашої Церкви. Одна парафія нашої церкви може мати відмінності від іншої парафії  через те, яка хвиля імміграції переважає і з якої конфесії вони прийшли.

в) По-третє, у теперішній час у Церкві існують серйозні проблеми з молоддю. Дуже мала кількість молоді ходять до церкви, а це означає, що люди віком 16-35 років відлучили себе від Церкви. Ця ситуація існує по всіх релігійних громадах США і це є дуже велика проблема і вимагає великої уваги від нас.

г) По-четверте, на сьогодні існує 60 млн. людей котрі називають себе “нецерковними”. Вони не є атеїсти. Вони просто по різних причинах не належать ні до одної церкви чи релігійної групи. В один час деякі з них належали до певної релігійної громади, але відійшли від неї. Інші, зовсім не були членами релігійної громади.

Вище сказані спостереження допоможуть нам зрозуміти важливість теми Собору: “Чи я сторож брата свого?”

Ми вже не є Церква яка старається вижити. Таке поняття вже в минулому. Ми не можемо бути егоцентричною, замкнутою українською православною церковною установою, обмеженою собою і спрямованою лише до себе. Господь закликає нас зібрати Його людей. Щоб це зробити нам потрібно виходити поза свої межі, найти їх та привести до Божого дому щоб бути СТОРОЖЕМ БРАТА СВОГО...  Тема Собору закликає нас допомагати іншим, виходити за свої межі та починати збирати душі, які шукають духовного дому, живої громади і найважливіше — спілкування з Богом. Як ми можемо допомогти їм?

Наша відповідь починається із запитання: хто є тими людьми до кого нас посилає Бог, щоб розділити скарб живої віри? Чи ми повинні чекати на них у наших парафіяльних церквах... Лиш сісти і чекати коли вони прийдуть?

Збудувати будівлю не є достатньо. Ми повинні заповнити їх життям і діяльністю. Ми ще й досі не маємо достатньо кваліфікованих священиків щоб обслуговувати всіх людей що приходять до наших парафій, вже не говорячи про при тих котрі залишили наші парафії. Хоч ми маємо семеро семінаристів, але це не покращить ситуацію постійно зростаючої недостачі відданих проповідників Слова Божого. Звідки нам взяти священнослужителів? Авжеж не від тих парафій де немає молоді чи парафій де нічого не робиться. Священики, котрі зайняті іншими справами вже не в змозі витратити додаткову годину із молоддю. Священики можуть лиш прийти із парафій активних та наповнених Божим Духом.

Сьогодні настав час коли Церква повинна затратити більше часу щоб збільшити вірних Христових та піклуватися за них. Все ж таки ми є сторожі ближніх своїх... Наш прогрес сьогодні не визначається у тому скільки нових церков будується чи скільки парафія назбирала на “чорний день”. Ми маємо набагато більшу відповідальність: доглядати за людьми на парафіях набагато трудніше, але дуже важливо, так і Христос нас навчає.

Без сильного літургійного життя, наші парафії будуть подібні до громадських центрів, де люди сходяться пограти в бінго чи почути новий рецепт. Православна Церква — це молитовна Церква. Літургійне життя і таїнства є невід'ємною частиною нашого самопізнання. Тому ми повинні зміцнювати молитву, зосереджуватися на її виконанні та значенні.

ЧИ Я Є СТОРОЖ БРАТА СВОГО?... Так, я б хотів бути... але це має лиш бути на словах. Значення і дія мусять бути вираженні. Поки наше суспільство і світ можливо намагається заставити нас зрозуміти, що зараз час коли кожна людина живе для себе. Наша віра і наша Церква розповідає нам що Господь створив тіло таким чином, що “ члени однаково дбали один про одного. І коли терпить один член то всі члени з ним терплять; і коли один член пошанований, то всі члени з ним тішаться.” (1 Коринтян 12:25-26)

Отож, як ми, як Церква Христова, відповімо позитивно на лого цього Собору? Нещодавно мене запитали, в чому ви вбачаєте суть Церкви... Немає мого бачення, нема ні мого ні митрополитового способу проповідування та виконання Слова Божого. Я пастир Господа, який закликає Його паству жити та виконувати волю Божу. Ми, як Церква Христова, не маємо права жити з року в рік у застою. Ми повинні серйозно ставитися до слів Христових, зважаючи на наші можливості та сучасні умови.

Як я нещодавно говорив, що ми вже не є Церква першої хвилі імміграції, чи 20-их, 40-их, 80-их, чи навіть 90-их років. Скільки раз Господь посилав нам різні блага, а тепер настав час прийняти відповідальність від наших прадідів і з впевненістю прямувати вперед. Отже, чим міцніші парафії тим могутніша митрополія.

Наша церква сьогодні безумовно переживає тяжкі часи. Економіка спричинила багато з них і ми мусимо тепер з ними давати собі раду. Це дуже легко бути перевантаженим від цього. Ми повинні завжди пам'ятати, що після розп'яття Христа учні сховалися, бо боялися. Але Господь наш переміг смерть і воскрес із мертвих знищивши всі нечисті сили. На пасхальній полуношниці ми співаємо: “Хай Воскресне Бог, і розвіються вороги Його, хай біжать від нього ті, що ненавидять його! Як зникає дим, так нехай згинуть; як тане віск від вогню, так нехай згинуть грішники від лиця Божого” (Пс. 67: 1-2) Коли ми запалюємо свічку, проста дія, котру ми виконуємо кожного разу заходячи в храм, ми показуємо свою віру, що Боже світло — світло Христового Воскресіння — темрява не може перемогти, воно не зникає і не може бути загашеним.

Дорогі браття і сестри, нас чекає велика робота у наступні декілька днів, місяців і років. В наш час потрібно прислухатися до заповідей Божих, щоб задовільнити потреби наших сімей чи громад в цілому. Нам потрібно мати новий підхід до служби Митрополії.  Ми повинні досягти більше ніж раніше, щоб задовольнити Господа і почути від нього слова “Я знаю діла твої” (Об'явлення 3:8)”.

Голова фінанcових справ, Омельян Скочипець зробив фінансовий репорт із детальними звітами по категоріях і рахунках нашої Церкви. Він відповів на всі запитання від делегатів. Також наголосив на дуже скрутну фінансову ситуацію яку потрібно взяти до уваги, якщо ми плануємо продовжувати всі наші програми та підтримувати великий комплекс — Центр Митрополії. Він також підкреслив, що потрібно збільшити доходи щоб виправити негативні дані. Наш Митрополит завжди наголошує “що Господь допоможе” і так стається, але нам потрібно розв'язувати ті проблеми з якими ми можемо дати собі раду. Він висловив щиросердечну подяку своїй заступниці, п. Наталі Гончаренко, яка вклала велику роботу, щоб всі записи були точними і достовірними. Після невеликої дискусії було висунуто рішення про прийняття збільшення внесків до Консисторії від парафіянина до 100 дол. за особу.

День завершився офіційним бенкетом собору під час якого були показані наступні відео спогади: життя у Свято-Софіївській Українській Православній Богословській Семінарії, догляд за дітьми сиротами та нове демонстраційне відео від Української Православної Ліги.

До собору приєднався Преосвященніший єпископ Севастіан із Грецької Православної Церкви, який у свою чергу привітав присутніх від імені Високопреосвященнішого Архиєпископа Дмитрія. Архиєпископ Дмитрій не зміг прибути на собор через зібрання Священного Синоду.

Особливу увагу цього вечора привернула нова програма “БЛАГОДІЙНИКИ НАШОЇ СВЯТОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ”. Ця нагорода буде надана тим особам, як духовенству так і мирянам, котрі все своє життя присвятили церкві і своєю діяльністю  стали прикладами для інших. Ця нагорода буде проводитися щороку і надаватися не більше п'ятьом особам, чия присвята буде очевидна для кожного із нас.

П'ять номінантів цієї нагороди було вибрано, котрі отримали медальйон із іконою св. Андрія Первозваного, основоположника Христової Церкви в Україні, із словами: “Великий Благодійник” на переді, а ззаду із надписом “Продовжуйте справу св. Андрія Первозваного”. Наступні особи отримали цю нагороду:

ПРОТОПРЕСВІТЕР ВАСИЛЬ ДЯКІВ
1. Вірно служив як священик нашої Святої Церкви понад 49 років.
2. Служив двом парафіям: Св. Івана, Шарон, ПА та Св. Петра і Павла, Линдора, ПА із паніматкою Сонею та сім'єю.
3. Багато років був духівником Української Православної Ліги США.
4. Засновник табору для дітей, який сильно розвинувся від коли ми маємо Табір Всіх Святих.
5. Роками служив у Раді Митрополії
6. Шість років служив як Голова Консисторії
7. П'ять років служив як редактор Українського Православного Слова.
8. Репрезентував нашу церкву на SCOBA Науково-дослідницькій комісії

ОМЕЛЬЯН СКОЧИПЕЦЬ
1. Голова парафіяльної управи більше десяти років
2. Голова Української Православної Ліги два строки
3. Член Ради Митрополії
4. Скарбник Консисторії 18 років
5. Завгосп Комплексу Митрополії 18 років
6. Засідатель комітету Табору Всіх Святих п'ять років назначений Консисторією
7. Парафіянин та благодійник парафій св. Петра і Павла в Чікаго, а пізніше Палос Парк, ІЛ та св. Михаїла в Гаммонд, ІН із дружиною Шірлі та сім'єю.

ВАЛЕНТИНА КУЗЬМИЧ
1. Голова Об'єднаного Українського Православного Сестрицтва УПЦ США близько 15 років.
2. Член Ради Митрополії декілька строків
3. Засновник та спонсор благодійного фонду родини Кузьмич через сестрицтво
4. Парафіянка катедри Святої Тройці на вул. Брум у м. Нью Йорк з чоловіком Юрієм та родиною.

НАДІЯ МІРЧУК
1. Голова Об'єднаного Українського Православного Сестрицтва УПЦ США декілька строків.
2. Член Ради Митрополії
3. Енергійний організатор фондів для Історично-Наукового Комплексу Музею ім. Патріарха Мстислава.
4. Разом із чоловіком Миколою та родиною являються активними благодійниками музею.
5. Парафіянка та благодійник парафії Святої Тройці в м. Ірвінгтон, Н.Дж.

ДОКТОР АНАТОЛІЙ ЛИСИЙ - ПОСМЕРТНО
1. Член Ради Миторополії
2. Засідатель комісії Ради Митрополії по міжконфесійний відносинах в Україні.
3. Активіст Української Громади — представляючи нашу Церкву на різних подіях
4. Парафіянин та благодійник парафії св. Михаїла у м. Міннеаполіс, МН із дружиною Дарією та родиною.

Отець Дяків, Омельян Скочипець та Надія Мірчук були присутніми на соборі і їх привітали великими оплесками на бенкеті собору. Ці особи були дуже здивовані, що їх нагородили таким медальйоном та щиросердечно подякували за таку честь. Пані Кузьмич не змогла бути на соборі тому її нагороду представить Митрополит Антоній під час відвідин її парафії у листопаді. Нагорода доктора Лисого буде представлена його дружині Дарії владикою Даниїлом під час його візиту до парафії у Міннеаполісі у найближчому майбутньому.

Другий день Собору розпочався знову ж таки із Божественною Літургією у церкві-пам'ятнику св. Андрія Первозваного на якій прот. Джон Гарвей, декан Пенн-Огайо деканату Західної Єпархії разом із 20-ма іншими священиками.

Цілий день у п'ятницю було присвячено зборам комітетів у готелі та культурному центрі. Збиралися наступні комітети: Благодійність Церкви, Місії, Семінарія, Історично-науковий Центр, Науковий, Видавничий, Зростання та оновлення парафій, Нові еміграційні справи, Між-церковні відносини, Фінансовий, Благодійний, Номінаційний та  Конституційний. Кожний комітет підготував звіт який було розглянуто собором у другій половині дня. Делегати тепер мають відповідальність щоб поділитися із цими звітами та рішеннями собору з їхніми парафіями. Звіти також будуть розповсюджені разом із Протоколом Собору.

У наступному видані УПС, ми подамо всі рішення, рекомендації та резолюції комітетів Собору, щоб всі парафіяни мали змогу ознайомитися з ними та прийняти курс на наступні 3 роки. Однією з важливих рішень прийнятих під час звітів — беручи до уваги фінансову ситуацію — було припинення друкування Українського Православного Слова, а залишити лиш у цифровому форматі. Парафії тепер відповідальні про розповсюдження цього видання парафіянам які не користуються комп'ютером.

Семінар під назвою “Роль жінки в Православній Церкві” презентували Каррі Фрост, кандидат філософських наук та парафіянка парафії св. Миколая у м. Шарлоттесвіл, ВА та паніматки Киріаки ФітзГералд із Семінарії Чесного Хреста в м. Бруклін, МА. Це була захоплювальна тема для присутніх, але і нова у науковій сфері богослов'я, що ця тема не була достатньо розглянута богословами. Друга половина семінару розгорнула дискусію із запитаннями. Після завершення презентації учасники 4-го Молодіжного Собору провели духовенство та мирян собору по молитовній стежці зосереджуючись на темі собору, аж до каплиці Трьох Святителів Свято-Софіївської Української Православної Богословської Семінарії. Дуже пізно ввечері, Преосвященніший єпископ Даниїл звернувся до близько 150 гостей каплиці семінарії із роздумами на тему “Чи я сторож брата свого?”

Суботній ранок, як звичайно під час собору розпочався Божественною Літургією на якій владика Даниїл та духовенство деканатів співслужили. Ранок продовжився звітами від комітетів. Так як за Конституцією обрали нову Раду Митрополії із делегатів 20-го Звичайного Собору.

На закінчення пленарного засідання учасники 4-го Молодіжного Собору УПЦ США звернулися до делегатів 20-го Звичайного Собору розглядаючи потреби та труднощі сьогоденної молоді.

Офіційне пленарне засідання 20-го Звичайного Собору завершилося у суботу по обіді і всіх запросили відвідати Свято-Софіївську Семінарію.

У неділю вранці близько 300 вірних прибули до церкви-пам'ятника у Саут Баунд Брук, Н. Дж. на Божественну Літургію завершуючи 20-ий Звичайний Собор. Діти релігійної школи та українських наук св. Андрія разом із сестрицтвом Покрови Богородиці та настоятелем церкви прот. Юрієм Сівко привітали Митрополита Антонія та єпископа Даниїла. Хором керував диригент п. Михайло Андрець. Під час Літургії Преосвященніший єпископ Даниїл висвятив іподиякона Феофана Макей із місійної парафії св. Антонія Пустинника, м. Лас Крусес, НМ у сан диякона.

На завершення Літургії прекрасну ікону названою “Саут Баунд Брук ікона перше-приношення” посвятили єпископи як початок ознайомлення наших парафіян із необхідністю регулярного приношення Богові першої часточки нашого заробітку на відміну від того що в нас залишилося. Ікона була подарунком від іконописниці Шерил Пітух, її чоловіка Євгена та його трьох братів: Грегорі, Гарі та Стефен в честь їх батьків Євгена та Юлії Пітух — парафіян парафії Покрови Борогодиці, м. Арнольд, ПА, які були активними учасниками Української Православної Ліги та благодійники таборів для молоді. Ця ікона буде постійно перебувати у ротонді Консисторії копії якої будуть розповсюдженні для повчальних програм проведених комітетом Зростання та удосконалення церкви під час наступного року.

20-ий Звичайний Собор завершився смачним традиційним другим сніданком в Українському Культурному Центрі зразу ж після Божественної Літургії. Учасники собору  мали ще одну можливість поділитися своїми враженнями про дії Собору. Владики висловили щиру подяку учасникам Собору та наголосили на необхідності укріплення наших парафіяльних громад та служби поза межами наших парафій із вісткою про Христове Євангеліє — живучи своє життя віддзеркалюючи Його Любов та будучи сторожем братів і сестер своїх.

20th Regular Sobor Photo Report

20th Regular Sobor Photo Report - 10/20/13

(161 images)

Share This:



< PreviousNext >
You might also like:
   UOW Archive            UOL Archive

 Prayer Books         Icons




 
     
 

Ukrainian Orthodox Church of the USA
P.O. Box 495;
South Bound Brook, NJ 08880
732-356-0090 (Phone) / 732-356-5556 (Fax)

Offices:
Ukrainian Orthodox Church of the USA
Metropolia Center
135 Davidson Avenue; Somerset, NJ 08873

Email:
consistory@uocofusa.org
webmaster@uocofusa.org



 

  



 News
 Announcements
 All
Name:
Email:
 
 

Powered by Orthodox Web Solutions