In his homily on the Last Judgment, St. Gregory of Nyssa asks “why would God set standards of charity for entrance into the Kingdom of Heaven?” We need to know the answer. Why have conditions at all? Isn’t God’s love for us unconditional? Hasn’t He taught us that forgiveness and mercy are expressions of His will? How can there be a Judgment at all if it really is God’s will that “all men be saved” (1 Timothy 2:4)?

На сороковий день після свята Різдва Христового, Православна Церква святкує одне з дванадцятьох найбільших церковних свят - свято Стрітення Господнього. Святий апостол і євангелист Лука в своїм Євангелії розповідає про подію, що лежить в основі цього свята (Лк.2). В сороковий день після народження Господа нашого Ісуса Христа, Пречиста Діва Марія відправилась у Храм з Божественним Немовлятком, аби сповнити обряд очищення, приписаний Мойсеєвим Законом (Лев.12). У храмі їх чекала несподівана зустріч: ....

Продовжуючи готувати нас до Великого посту Св.Церква, як любляча мати,намагається нам допомогти підготуватися до цього важливого духовного періоду. Минулої неділі на богослужінні ми згадували про дві євангельські постаті, одна з яких у пихатості серця вихвалялася перед Богом своїми чеснотами - фарисей, а друга - митар, усвідомивши свій духовний стан, стояла здалеку і оплакувала прожите у беззаконні життя.

In today's Gospel lesson we heard the parable about the young son who got tired of his father's surveillance and asked for his portion of the inheritance. After receiving it, he went away into another country where he lived prodigally and spent all his riches. Soon there was famine and the young son did not have anything to eat. He came to his senses and decided to return to his father and ask for forgiveness. The father sees him coming from afar, clothed in rags and weak, is filled with compassion and runs out to meet him, falls on his neck and kisses him. As St. John Chrysostom reminds us......

In my opinion this is one of the most wonderful Sundays of the year. The book known as the Triodion is used today for the first time as we approach Great and Holy Lent – the time when we begin to prepare ourselves for the annual season of fasting arid repentance. Hopefully we have grown spiritually during the past year and we have attained a deeper understanding of what a wondrous thing repentance truly is. Repentance is not a dark and gloomy pursuit – the process is joyous, exciting and awe-inspiring as we heal, transform and elevate our minds and souls.

У сьогоднішньому Євангелії ми чули про Ісуса що проходив через Єрихон по дорозі до Єрусалиму. Якщо б ідея цього уривку була застосована у якійсь історії чи поемі то вона б не привернула нашу увагу. Але в Біблії кожне слово має своє значення і зв'язок. Я буду зосереджуватися на сьогоднішньому Євангелії і покажу вам глибше значення цього уривку з Біблії і як воно може служити нам за приклад.

“Господи, я не вартий, щоб Ти увійшов під мою покрівлю; скажи тільки слово, то й одужає хлопець мій”,- так сказав римський сотник до Ісуса Христа, коли Господь хотів піти оздоровити його слугу. Слова знамениті – повні покори та найглибшої віри. Ці слова говорить сотник римського війська, найкращого, найсильнішого в світі у той час. Сотник цей міг би дуже гордитися своїм становищем і вважати, що це він робить приємність для галилейського Учителя, запрошуючи Його у свій дім. Та він у душі пізнав, що це Божий Посланець, перед Яким кожна людина повинна схилитися з найбільшою покорою та смиренністю.