НЕДІЛЯ СЛІПОHAРОДЖЕНОГО

Іванa: 9,1-38

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

Христос Воскрес!

Дорогі Брати і Сестри в Христі!

В Св. Євангелії призначеної на Неділю Сліпородженного ми читаємо, що завжди біля брами єрусалимського храму збиралось багато калік і убогих людей, які очікували милостині від прихожих. Серед них був і сліпий від народження чоловік. Будучи позбавлений зору цей чоловік був змушений здатися на ласку милостивих людей.

Проходячи біля цього сліпця, Христос звернув на нього особливу увагу. Ученики, які були з Ісусом, запитали Його: “Учителю! Хто згрішив: він, чи батьки його, що сліпим народився?“ Учeники запитали Ісуса тому, що, згідно з юдейським віруванням, всяке нещастя уважалось карою Божою за гріхи або тої особи або його батьків. Ісус Христос відповів їм, що “ні він не згрішив, ні батьки його, а щоб було явно на ньому діла Божі.“ Ісус плюнув і зробив грязюку, помастив нею очі сліпому і сказав йому: “ Піди вмийся в ставку Сілоамському (що означає Посланий). Той пішов і вмився – й вернувся видючим.”

Апостоли в той час були під сильним впливом юдейського навчання і вони випустили з уваги це, що не всі терпіння і нещастя людські бувають карою Божою, як це ми читаємо про Йова. Многострадальний Йов страждав як праведник Божий не за свої гріхи, а для того, що його праведність була вибрана для виправдування. Праведники часто переносять тяжкі терпіння та нещастя задля наглядної науки для других в цілі їх спасіння. Часто ми зустрічаємо людей які терплять нещастя, так як терпів своє нещастя сліпороджений для слави Божої і науки та спасіння інших людей.

З першого погляду нам тяжко зрозуміти чому невинний чоловік переносить таке страждання? Ми привикли бачити славу Божу і Його милосердя які посилає нам Господь Бог. Нам тяжко зрозуміти чому Господь Бог посилає страждання і хвороби. Зустрівши навіть найменше нещастя ми кажемо: “ О Господи, чому Ти караєш мене?” Ми всі зустрічаємо людей які втішаються гарним здоров’ям і добробутом. Ці люди здається нам не мають ніяких проблем у житті, в той же самий час вони є байдужі, жорстокі і сліпі до страждань інших. Якщо їх постигне якесь нещастя, вони скоро змінюються, перестають бути гордими і зарозумілими, вони стають доброзичливими, ніжними і уважним до своїх ближніх. Часто хвороба чи нещастя робить нас кращими і відкриває нам очі на речі, які ми перед тим не бачили.

Господь зціленням сліпородженого не тільки відкрив нам правильний погляд на нещастя людей і зняв покриваючу мряку фізичної темноти, але розсіяв при тому іншу тьму, ще більше небезпечну для людини – сліпоту духовну.

Отці Церкви казали, що Бог посилає нещастя до тих кого Він любить (Причт. 3:12). Успішні люди, які не потребують нічого, є забуті Господом, навчають наші Отці Церкви. Грязиво, яким помастив Господь очі сліпого, зробило його видючім. Отож, молімось, щоб Господь Бог відкрив нам наші душевні очі. Пам’ятаймо, що наші гріхи і наші погані вчинки руйнують нашу молитву. Тому, ми мусимо з ревністю звертатися до Спасителя кажучи: “Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене. Відкрий мої очі, Христе Боже, і не дай мені колись заснути на смерть.” Тільки тоді, як ми будемо ревниво просити Господа, Він задовольнить наші прохання. Ця наша усердна з сльозами молитва буде вислухана Милостивим Господом і Він як Лікар наших душ і тіл визволить нас від усіх турбот і нещасть. Амінь.

о. Юрій Базилевський