Javascript Menu by Deluxe-Menu.com
Children Remember the Victims of Ukrainian Holodomor

UKRAINIAN ORTHODOX CHURCH OF THE USA
CONSISTORY OFFICE OF PUBLIC RELATIONS
PRESS RELEASE

Children Remember the Victims of Ukrainian Holodomor

Церемонія Запалення Cвічок Пам'яті:
Надія Мірчук розповіла дітям про Голод
Ларіон Костенко

Учні Школи українознавства при Українській православній церкві св. Андрія Первозваного в Савт-Бавнд-Бруку, Нью-Джерзі, прийшли 16 листопада до Констисторії УПЦ США, де відбулася церемонія запалення свічок пам'яті. У ній взяли участь свідок Голодомору-геноциду 1932-1933 років в Україні Надія Мірчук, голова Шкільної ради при УККА д-р Євген Федоренко, член управи Шкільної ради, радний міста Рендолфу Роман Гірняк, численні гості з поблизького «Українського села» в Сомерсеті разом з головою управи Оксаною Лобачевською.

Коли діти зайняли місця у бібліотеці Консисторії, директор Українського освітньо-історичного центру Наталя Гончаренко розповіла про зміст і значення події. Вітання виголосила директор школи Галина Маринець. Вчителька, ініціаторка церемонії Ярослава Данищук звернулася до дітей з закликом пам'ятати прo трагедію українського народу і 23 листопада разом з усією Україною засвітити свічки у вікнах своїх жител в пам'ять  жертв Голодомору.

До слова запросили Надію Мірчук,  яка поділилася з присутніми спогадами про ті страшні роки.

Надії було тоді вісім років. Її батьки працювали у Ромнах Сумської області на залізниці. Тато Андрій мав технічну освіту і спершу був машиністом паротягу, потім перейшов на інші посади.

Залізничники діставали платню і приділ хліба, тому що держава була зацікавлена у безперебійній роботі залізниць, котрими саме вивозили збіжжя з України. Отже, жили без достатку, але хліб мали і частину його обмінювали у місті на квасолю, з якої можна було зварити суп. Щоправда, доки мама Анна варила, молодший брат Надії Іполіт не міг дочекатися страви і вимагав, щоб йому віддали квасолю сирою.
 
Приділ хліба видавали у крамниці на картки і за ним мама послала Надію. Коли вона поверталася з хлібом додому,  її перестріла голодна сусідка і запропонувала піти з нею. Дівчинка пішла, але інша сусідка це зауважила і насварила спокусницю, що й Надії розповіла, що часи тепер небезпечні, не тільки хліб заберуть, а й її саму можуть вбити. Відтоді Надія почала пильніше придивлятися до вуличного життя і зауважила, що у місті з'явилося багато жебраків, переважно  виснажених чоловіків, які вже не могли й говорити, а лише мовчки простягали руки до перехожих. Увечорі деякі з них були вже мертві.

Якось увечорі Надія з мамою поверталися додому й були змушені перепустити три великих вози, вкриті брезентом. На одному з них брезент закотився й Надійка побачила, що віз повний голих трупів, котрі вивозили десь за місто.

Близькі з села попросили забрати до себе їхню старшу дочку, бо молодша вже була на порозі смерті, а старшу ще можна було врятувати. Вітоді дівчинка з села стала Надійкою, а оповідачка - Надією. Надійка прожила недовго.

Праця на залізниці уможливила мамі відвідання Ленінграду в Росії, де вона купила пшона й варила його дітям. Частину пшона вона обміняла на шкірки від сала і ними змащувала пательню, що смажити цибулю до супу. Коли вона пішла з дітьми провідати одну родину, то звеліла дітям не сідати до столу, щоб не їсти харчів тієї родини. Але маленький Іполіт побачив у приятелів ріденький білий суп і сказав, що у мами суп  гірший, бо мама варить його з мухами. Він мав на увазі оту засмажку з цибулі. Довелося посадити Іполіта до столу. У роки Другої світової війни Надія з батьками опинилася у Німеччині, звідки потрапила до США.

Коли вона закінчила сумну розповідь, Галина Маринець подарувала їй квіти, а учениця Катя Гакало - пам'ятку про 80-річчя Великого голоду - прозорий циліндер з колоском жита і синьо-жовтою стрічкою. Такі пам'ятки і свічки дістали усі учасники церемонії.

Діти розпитували Надію Мірчук про минуле і цікавилися, як вона оцінювала тоді події. Надія Мірчук зауважила. шо тоді 8-річна дівчинка була іншою, ніж її ровесниця у наш час. Діти тепер знають і розуміють  більше.

Перед будівлею консисторії свічки були запалені, о. Василь Пасакас, вчитель школи,  виголосив молитву, усі заспівали «Вічную пам'ять»  і помовчали хвилину в пам'ять про жертви геноциду.

Share This:



< PreviousNext >
You might also like:
   UOW Archive            UOL Archive




 
     
 

Ukrainian Orthodox Church of the USA
P.O. Box 495;
South Bound Brook, NJ 08880
732-356-0090 (Phone) / 732-356-5556 (Fax)

Offices:
Ukrainian Orthodox Church of the USA
Metropolia Center
135 Davidson Avenue; Somerset, NJ 08873

Email:
consistory@uocofusa.org
webmaster@uocofusa.org



 

 



 News
 Announcements
 All
Name:
Email:
 
 

Powered by Orthodox Web Solutions